Батувати, ту́ю, єш, гл.

1) Связывать поводьями лошадей. Аф.

2) Рѣзать большими кусками. Сідайте, дружечки!… а ти, старосто, їм батуй. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 33.