Баран, на, м.

1) Баранъ, самець овцы. Вас. 197. Чуб. І. 129. Овечку стрижуть, а баран дріжить. Посл.

2) Названіе вола съ загнутыми назадъ рогами. КС. 1898. VII. 44.

3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. VI. 462.

4) Седьмая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой стінка. КС. 1887. VI. 462.

5) Цилиндръ въ воротѣ, барабань, на который наматывается канатъ. Лубен. у. МУЕ. I. 45.

6) Пѣнистая волна, вздымающаяся въ узкомъ мѣстѣ рѣки. Вх. Пч. ІІ. 25.

7) Кудреватые гребни наметеннаго снѣга. Вітер рве й перекидає сніг через оселю; а не димарі повикручувало такі кудлаті барани… Мир. Пов. І. 113. Ум. Баранець, баранчик. Ув. Баранище.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 28.