Банда, ди, ж.

1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк.

2) Капелла. Цісарь… сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. І. 161.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 26.