Про УКРЛІТ.ORG

баламутка

Баламутка, ки, ж.

1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526.

2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг.

3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 24.

вгору