Про УКРЛІТ.ORG

баламут

Баламут, та, м.

1) Возмутитель, нарушитель душевнаго покоя, обольститель. Чуб. V. 398. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш: як поїдеш, то й забудеш. Н. п.

2) Знахарь. Чуб. III. 193.

3) Рыба: макрель, Scombres scombrus. Черном. Вх. Пч. II. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 24.

вгору