Багно, на, с.

1) Болото, топь, глубокая грязь. Як їхав, то й попав у саме багно, кобила загрузла по саме стегно. Грип. ІІІ. 644. Кобила ізблудила і попала у багно і застряла по стегно. Чуб. ІІІ. 426. Загруз у болоті і ніяк з багна і очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69. В крові так, мов в багні, бродив. Котл. Ен. VI. 72.

2) Грязь. Умийтеся, образ божий багном не скверніте. Шевч.

3) Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. II. 32. ЗЮЗО. І. 126. См. Багонник. Ув. Багнище, багнисько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 18.