Бабі́ти, бі́ю, єш, гл.

1) Дѣлаться женоподобнымъ, бабиться, изнѣживаться. См. Ба́́битися. Желех.

2) Набрякать, отекать. Мнж. 175.

3) Сморщиваться отъ долгаго пребыванія въ водѣ (о человѣч. тѣлѣ). Руки бабіють, як довго в воді бовтаєшся. Богод. у. Славян. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 14.