Ая́йкало, ла, м.

1) Произносящій: ая́й, стонущій. Желех.

2) Трусь, мнительный человѣкъ. Желех. Він таке (такий) аяйкало.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 11.