Арешто́вувати, вую, єш, сов. в. арештува́ти, ту́ю, єш, гл.

1) Арестовывать, арестовать.

2) Забастовать (въ карточной игрѣ). Шейк.

3) Въ думѣ «про Самійла Кішку» употреблено въ значеніяхъ: вооружать и приготовлять къ стрѣльбѣ: Ой із города Трапезонта виступала галера… гарматами арештована. АД. І. 208. Тогді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, яссу воздавали. АД. І. 217.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 9.