Про УКРЛІТ.ORG

арешт

Аре́шт, ту, м.

1) Арестъ. В холодній під арештом сиділо іще кілька жидків злодіїв і конокрадів. Левиц. І. 320. На а́решт го засудили. Фр. Пр. 8.

2) Помѣщеніе для арестованныхъ, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Фр. Пр. 8. Арешт, то дім плачу. Фр. Пр. 8. Аре́шти собо́в витира́ти — быть въ тюрьмѣ, подъ арестомъ. Фр. Пр. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 9.

вгору