Авди́тор, ра, м.
1) Ученикъ, назначенный для выслушиванія уроковъ товарищей. Левиц. І. 152.
2) Авдиторъ. У Чернівцях в кам’яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. ІІІ. 146.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 2.