НІС, но́са, ч.
1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Гл., Вибр., 1951, 132); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Н.-Лев., II, 1956, 317); Сьогодні буде шторм, — каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Ю. Янов., II, 1958, 50). Би́ти в ніс див. би́ти; Залоскота́ло в но́сі див. залоскота́ти; Зди́блений ніс див. зди́блений.
◊ Верну́ти ніс (но́са) див. верну́ти1; Ви́сі́ти на но́сі див. ви́сі́ти; Витика́ти (ви́ткнути, ви́стромити і т. ін.) но́са — виходити, виглядати звідки-небудь. Ніколи вже було нікому і носа на вулицю виткнути (Кв.-Осн., II, 1956, 228); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що "розбійників" уже нема (Бурл., О. Вересай, 1959, 158); Відверта́ти но́са (ніс) див. відверта́ти; Ві́шати но́са див. ві́шати; Води́ти за ніс див. води́ти; Встромля́ти (встроми́ти) но́са [не в своє́ ді́ло] див. встромля́ти; Вти́сну́ти но́са див. втиска́ти1; Говори́ти (шепта́ти і т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво. Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 97); Да́лі [свого́] но́са не ба́чити див. да́лі; Держа́ти (трима́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру) — змінювати свої погляди, переконання, пристосовуючись до обставин. І критик, що держить по вітру свій ніс, .. Схопився і першим до сцени побіг, Щоб інший, бува, обігнати не зміг! (С. Ол., Вибр., 1959, 179); Де́рти (дра́ти, задира́ти, заде́рти, задра́ти) но́са (ніс) див. де́рти, задира́ти1; Диви́тися не да́лі вла́сного но́са див. да́лі; Дістава́ти (діста́ти) но́са — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим. Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав "носа" (Фр., IV, 1950, 485); Ду́лю тобі́ (йому́, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див. ду́ля; Закопи́лювати (закопи́лити) но́са — пишатися, зазнаватися. Він угору, на начальство дивиться. А сюди й не гляне. Закопилить носа — отам для нього все… (Жур., Опов., 1956, 26); Заора́ти но́сом див. заора́ти; Запоро́ти но́сом див. запоро́ти; Зарива́тися (зари́тися) но́сом [у зе́млю] див. зарива́тися; Зари́ти но́сом [у (об) зе́млю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу. Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Кучер, Трудна любов, 1960, 68); Заруба́ти [собі́] на но́сі див. зару́бувати; Зна́ти [ті́льки] з но́са та в рот див. зна́ти; З но́са — з кожної людини; З-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са — дуже близько від кого-, чого-небудь. З-під самого носа фашистів забрав [дід Максим] зброю — переніс у інше місце (Збан., Єдина, 1959, 10); Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Гончар, III, 1959, 59); Клюва́ти но́сом див. клюва́ти; Кома́р но́са не підто́чить див. кома́р; Копи́лити но́са — виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь. Зустрів [земляк] та й каже: — Сусіди з Вижинівки страйк зчинили, збирай хлопців та й ставай до роботи, щоб знали, як проти мого пуза носа копилити… (Мур., Бук. повість, 1959, 36); Крути́ти (закрути́ти) но́сом — виражати незадоволення чим-небудь. Фідлер, наляканий, певно, моєю одмовою писати цей одділ [відділ] газети, прийняв статтю, хоч дуже крутив носом (Коцюб., III, 1956, 171); — Бач, як закрутив носом! Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арихметика! — казали, сміючись, люди (Вас., І, 1959, 70); Лиша́ти (лиши́ти) з но́сом — обдурювати кого-небудь. Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав "з носом" зайд-карателів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Лиша́тися (лиши́тися) з но́сом — зазнавати невдачі. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця і закрутиться, заб’ється з ним.. [у танці]. А Володя лишиться з носом (Ткач, Арена, 1960, 85); Му́ха сі́ла на но́сі див. му́ха; На но́сі — скоро, незабаром. — Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Рибак, Час.., 1960, 170); Не ба́чити да́лі вла́сного но́са див. да́лі; Не з на́шим но́сом — немає можливості, відповідних засобів. — Учителя, — сказав батько, — з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 52); Не пока́зувати (не показа́ти, не потика́ти, не поткну́ти) но́са — не появлятися де-небудь. — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (Кочура, Родина.., 1962, 71); Не твого́ но́са ді́ло — не треба втручатися в справу, яка тебе не стосується. [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (Мороз, П’єси, 1959, 38); Ніс під се́бе — засоромитися, злякатися, сторопіти. Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Сл. Гр.); Ніс на кві́нту пові́сити див. кві́нта; Ніс у ніс — дуже близько один до одного; упритул. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька Зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Рильський, II, 1956, 244); Но́сом ри́бу ву́дити див. ву́дити1; Опуска́ти (опусти́ти, хню́пити, похню́пити, ві́шати, пові́сити і т. ін.) ніс (но́са) — журитися, засмучуватися, впадати в розпач; Під но́сом (ніс): а) (перев. з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе, нерозбірливо. Крутив [Петро] головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Март., Тв., 1954, 250); Трохим сидів на ліжку .. й щось собі мимрив під ніс (Панч, В дорозі, 1959, 193); б) (з дієсл. тикати, класти і т. ін.) дуже близько. На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починає тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (Кол., На фронті.., 1959, 194); Під (пе́ред) [са́мим (самі́сіньким)] но́сом — поруч, близько від кого-небудь. [Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки.. і того недобачаєм, що під самим носом коїться (Кроп., II, 1958, 250); Зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його носом (Тют., Вир, 1964, 59); Пока́зувати (показа́ти) но́са — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями. Геннадій знову кинув зверхній погляд на свого суперника. Той підпирав.. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для Люби Геннадій показав йому "носа" (Автом., Щастя.., 1959, 24); Со́вати (су́нути, ти́кати, ткну́ти, пха́ти і т. ін.) [свого́] но́са куди — втручатися в що-небудь. — Що це Олеся починає вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід?.. (Збірник про Кроп., 1955, 252); — На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється, а теж свого носа суне (Мушк., Чорний хліб, 1960, 62); Ти́кати (ткну́ти) но́сом — звертати чию-небудь увагу на щось. — Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (Головко, II, 1957, 552); Тю́тя з поли́в’яним но́сом, лайл. — хто-небудь нетямущий. [Ілько:] А чого ти не хочеш Марисі сказати, що ми любимось? Може б, вона тоді сама… [Уляна:] Що — сама?.. Тютя ти з полив’яним носом!.. Вона ж дума, що ти її по волі береш (Гр., II, 1963, 519); Уда́рити в ніс — сильно подіяти на слизову оболонку носа. Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (Хижняк, Тамара, 1959, 175); У ніс заколо́ти див. заколо́ти; Уте́рти но́са кому: а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось. — От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! — сміявсь Кульбак (Дор., Три богатирі, 1959, 24); б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках. Вчителеві.. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (Вас., І, 1959, 191); [Хоч] кров з но́са див. кров; Чу́ти но́сом — інтуїтивно відчувати. Зануда чув носом добрий могорич та смачну вечерю (Н.-Лев., III, 1956, 351); — А я з такими панькатися не збираюся. Контру носом чую і спуску не даю… (Речм., Весн. грози, 1961, 84); [Що аж] у но́сі закрути́ло (закру́тить) див. закрути́ти2.
2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Коцюб., І, 1955, 246); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Тют., Вир, 1964, 320).
3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Мирний, V, 1955, 349); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Смолич, Світанок.., 1953, 599); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Кучер, Прощай.., 1957, 5).
4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 426.