ЗАРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗАРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. Риючи заглиблення у землі, піску і т. ін. або розгрібаючи сіно, солому і т. ін., ховатися; закопуватися. Зимує.. ропуха на суші, закопуючись у землю, під коріннями дерев тощо. Зариватися може дуже глибоко (Визначник земноводних.., 1955, 55); Мокрі, вибовтані, ввечері йшли [заробітчани] з піснями, заривалися в солому, спали парким сном (Горд., II, 1959, 163); В сніг ти [заєць] спочити зарився, аж ось Псар і хорти уже в поле поспіли (Щог., Поезії, 1958, 121); Як Одіссей, потомлений блуканням По морю синьому, я — стомлений життям — Приліг під тінню сокора старого, Зарився в листя і забув про все (Рильський, І, 1960, 155); // Забираючись під що-небудь, закриваючись чимось м’яким, пухким, ховати себе або своє обличчя. [Печериця:] Де б тільки його заховатись?.. А ось: у курінь залізти, в одежу дідову заритись… (Мирний, V, 1955, 155); Так приємно було лежати в пухкому, теплому ліжку, зарившись обличчям у подушку (Шовк., Інженери, 1956, 6); // Занурюватися у воду (про човен, корабель і т. ін.). Він [катер] круто повернув і пішов, зариваючись у хвилі, назад, до пароплава (Донч., III, 1956, 228); // перен. Захоплюватися якоюсь справою, роботою і т. ін., забуваючи про все навколишнє. Петро все глибше та глибше заривався у свою працю, зживався з своєю роботою (Мирний, І, 1954, 353).

Зарива́тися (зари́тися) но́сом [у зе́млю] — падати. Коли кулі дзижчать над ним [Яреськом], він з лету заривається носом у землю (Гончар, II, 1959, 24).

ЗАРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗАРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. розм. Діяти самовпевнено, переоцінюючи свої можливості, сили, права, не враховуючи обставин. — Відчувши себе повновладним господарем, він неодмінно зарветься, і провал у нього піде за провалом (Шовк., Інженери, 1956, 226); [Коршун:] Трохи я зарвався. Нічого, наперед розумніший буду. Двох збив, а зенітка — мене (Собко, П’єси, 1958, 201); // Поводити себе занадто самовпевнено, зухвало. — Попереджую тебе. Не заривайся! — продовжував кричати він. — Де, коли? — спитала Леся, не глянувши на нього. — А сьогодні. Ще тільки день почався, і вже скарги на тебе (Хижняк, Невгамовна, 1961, 227).

2. діал. Починати сварку з ким-небудь. Не заривайся з багатирем, бо він судців підкупе [підкупить] (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 290.

I. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зари́тися, ри́юся, єшся, гл. Зарываться, зарыться. Зарився, як свиня въ шині. Ном. № 13784.

II. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зарва́тися, рву́ся, ве́шся, гл.

1) Начинать, начать рваться. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула. МВ. ІІ. 112.

2) Порываться. Вже Катря сама до їх бігати заривалася. МВ. ІІ. 126. З) Начинать, начать споръ, ссору. Не заривайся з багатиром, бо він судців підкупе. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 89.