ПЛЕЧЕ́, а́, с.
1. Частина тулуба від шиї до руки. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис, 1864, № 7362); Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать, Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Гл., Вибр., 1951, 87); Ти на плече мені схилила свою голівку золоту (Сос., II, 1958, 75); Вузький у плечах; Широкий у плечах; // Частина одягу, що прикриває тулуб від шиї до руки. Поли крає, а плечі латає (Номис, 1864, № 1545); На їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах (Л. Укр., III, 1952, 227); Пригадую.. сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (Рильський, II, 1960, 67).
Арши́н в плечі́; Півса́жня в пле́ча́х — з широкими плечима, широкоплечий. Никола йде, неначе брила, — Сажений зріст, аршин в плечі (Воронько, Драгі.., 1959, 102); Вбга́ти го́лову в пле́чі див. вбга́ти; Вбира́ти (ввібра́ти) го́лову в пле́чі див. вбира́ти1; Зво́дити (звести́) плечи́ма див. зво́дити; Здвига́ти (здви́гувати, здвигну́ти, рідко здви́нути) плечи́ма (плече́м) — те саме, що Зво́дити (звести́) плечи́ма (див. зво́дити). Зимним, надзвичайно здивованим рухом здвигає Маріка плечима, абсолютно не розуміючи, о що чоловікові ходить (Хотк., II, 1965, 418); — Я стою та тільки здвигую плечима (Мирний, І, 1954, 264); — Знаєте, кого поведете? — Оленчук здвигнув плечем: — Бійців, звісно… (Гончар, II, 1959, 410); Межи́ пле́чі [уда́рити, штовхну́ти, пхну́ти, стусону́ти і т. ін.] кого — (ударити, штовхнути, пхнути, стусонути тощо кого-небудь) по спині, у спину. Цар підходить До найстаршого… та в пику Його як затопить!.. Облизався неборака; Та меншого в пузо — Аж загуло!.. а той собі Ще меншого туза Межи плечі (Шевч., І, 1963, 245); Тимко вивів стару надвір, штовхнув межи плечі (Тют., Вир, 1964, 356); Підпира́ти (підпе́рти) плечи́ма що — спиратися спиною об що-небудь. Підпираючи плечима хвіртку, вона майстерно лузала насіння (Стельмах, І, 1962, 327); Убогий франт підпер плечима білу колону (Коцюб., II, 1955, 411); Під плече́ [взя́ти, покла́сти і т. ін.]; Під плече́м [нести́, покла́сти і т. ін.] — під пахву (взяти, покласти тощо); під пахвою (нести, покласти тощо). Зібралися старости, як довг велить, узяли хліб святий під плече,.. пішли до Хіврі (Кв.-Осн., II, 1956, 488); Плечи́ма до кого — чого [оберта́тися, сиді́ти, стоя́ти і т. ін.] — спиною до кого-небудь (обертатися, сидіти, стояти тощо). [Жінка:] Римлянка я і крові не боюся. (Обертається до нього плечима) (Л. Укр., II, 1951, 521); Цілі години сидить так — плечима до степу, очима до моря, — виглядає сина (Гончар, Тронка, 1963, 44); Плечи́ма сте́лю підпира́є хто — дуже високий хто-небудь. Найкращий парубок Микита Стоїть на лаві в сірій свиті.. Плечима стелю підпирає (Шевч., II, 1953, 77); Пле́чі зго́рбились див. зго́рбитися; Роздава́тися (розда́тися) в пле́ча́х див. роздава́тися.
◊ Бра́ти (взя́ти, прийма́ти, прийня́ти і т. ін.) на [свої́] пле́чі що — робити що-небудь предметом своїх турбот, брати на свою відповідальність. — Вступаю в партію, кажу, значить, беру добровільно на себе додаткові обов’язки перед народом. Беру нову ношу на плечі (Гончар, III, 1959, 132); — Він усю виборчу справу на свої плечі взяв… (Мирний, IV, 1955, 364); Бра́ти но́ги на пле́чі див. бра́ти; Вино́сити (ви́нести) на свої́х пле́ча́х див. вино́сити; Випро́стувати (ви́простати, розпро́стувати, рідко розпросто́вувати, розпро́ста́ти, розправля́ти, розпра́вити) пле́чі — набиратися сил, бадьорості; проявляти всі свої сили, здібності. Гноблений, він [народ] випростував плечі і гримів повстаннями Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилиці (Рильський, III, 1956, 41); Світ, збуджений жовтневою грозою, розпростав плечі і чоло підвів (Дор., Тобі, народе.., 1959, 22); Відчува́ти плече́ — мати чиюсь підтримку, допомогу; усвідомлювати свою єдність з ким-небудь. Яке це щастя — відчувати плече товариша в ряду! (Сос., II, 1958, 404); [Дремлюга:] Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться… (Корн., II, 1955, 293); Голова́ на пле́ча́х у кого — хто-небудь розумний, тямущий. [Свирид:] У іншого ніби й голова на плечах, а придивишся гарненько… [Пилип:] Побачиш порожнє місце (Кроп., II, 1958, 49); Закри́тися плечи́ма й очи́ма див. закрива́тися; За плечи́ма бу́ти (ма́ти і т. ін.): а) бути (мати) у минулому. За плечима в нього були бої на Халхін-Голі (Кучер, Голод, 1961, 163); Маючи за плечима кілька десятків років наукової роботи, я продовжую вчитися й тепер (Від давнини.., І, 1960, 17); б) мати щось з минулого (набуте, пережите, прожите і т. ін.). — Ви агроном, за вашими плечима великий досвід (Оров., Зел. повінь, 1961, 6); За плечи́ма бу́ти (стоя́ти і т. ін.): а) бути (стояти) позаду, ззаду. Вона озирнулась на його з усміхом, та як глянула — впустила й шитво з рук — такий він стояв у неї за плечима, як з того світу (Вовчок, І, 1955, 162); Він полишив у себе за плечима Європу, яка ще лежала в руїнах (Загреб., Європа. Захід, 1961, 292); б) бути (стояти) зовсім близько (в часі або просторі). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюб., III, 1956, 134); Закручено руки в ремені, і ноги в колодки забиті, Червона китайка прим’ята, біда за плечима стоїть (Мал., Запов. джерело, 1959, 82); За плечи́ма не носи́ти див. носи́ти; Звали́тися на пле́чі див. зва́люватися 1; Зва́лювати (звали́ти, поклада́ти, покла́сти) на пле́чі чиї — доручати, нав’язувати кому-небудь щось обтяжливе (обов’язки, турботи і т. ін.); З-за плеча́ (плече́й) [уда́рити, розмахну́тися і т. ін.] — сильним, різким рухом зверху вниз (ударити, розмахнутися тощо); навідліг. Зайшов він од полу та з-за плечей як ударив її по голівці сокирою (Вовчок, І, 1955, 162); — Гех, — хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча (Гончар, III, 1959, 226); З плеча́: а) те саме, що З-за плеча́. Це — ми, колишня дітвора,.. рубали ворога з плеча по завойованих містах… (Сос., І, 1957, 232); Замахнувши з плеча, пустила [дівчина склянку] дзвінко в голову сержанта (Тудор, Народження, 1941, 101); б) не подумавши, зразу; без витримки, поквапно. — Дуже ви нестримана людина. Усе з плеча, усе з плеча (Мушк., Чорний хліб, 1960, 166); З плече́й (з пліч) упа́в (звали́вся і т. ін.) тяга́р — те саме, що [На́че (нена́че, мов і т. ін.)] гора́ з плече́й (з пліч) впа́ла (звали́лася і т. ін.) (див. гора́). Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (Рильський, III, 1961, 99); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (Стельмах, II, 1962, 142); З чужо́го плеча́ — не відповідний за розміром, уже ношений ким-небудь іншим (про одяг); [Лежа́ти (бу́ти)] на пле́ча́х чиїх, у кого — бути на чиїй-небудь відповідальності. На його плечах лежало забезпечення безквартирних житлом (Збан., Сеспель, 1961, 66); [Надія:] У Гордія тиснення від клопоту. На його плечах уся область (Корн., II, 1955, 287); Лі́ве плече́ впере́д — команда для повороту праворуч. Воронцов скомандував ліве плече вперед і строєм повів хлопців до кам’яного басейну (Гончар, III, 1959, 210); Ляга́ти (лягти́) на пле́чі чиї — ставати предметом чиїх-небудь турбот, відповідальності. Експедицію було закінчено, але сила роботи лягла на плечі її учасників (Тулуб, В степу.., 1964, 403); Ма́ти го́лову на пле́ча́х див. голова́; Ма́ти пле́чі (за собо́ю) — бути під чиїм-небудь захистом, мати чиюсь протекцію. Мошко має всюди плечі. Він богатир (Фр., IV, 1950, 413); Моро́з бере́ з-за плече́й див. моро́з; Моро́з (хо́лод, холодо́к) пробіга́є (пробі́г, бі́гає і т. ін.) по́за (за) плечи́ма — стає холодно кому-небудь (про неприємне відчуття холоду від несподіваного, сильного переляку, переживання і т. ін.). І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима (Збан., Єдина, 1959, 27); Мура́хи бі́гають (ла́зять, пробі́гли і т. ін.) за плечи́ма див. мура́ха; На плече́! — команда підняти гвинтівку і покласти її на плече; [На́че (нена́че, мов і т. ін.)] гора́ з плече́й (з пліч) впа́ла (звали́лася і т. ін.) див. гора́; Не підхо́дити під плече́ див. підхо́дити; Низа́ти плечи́ма див. низа́ти; Ні́би (мов і т. ін.) го́ру з плече́й звали́в (звали́ла і т. ін.) див. зва́лювати; Ні з плече́й, ні з оче́й — непривабливий на вигляд; непоказний (про людину); Перехо́дити з плече́й на пле́чі див. перехо́дити; Плече́ в плече́; Плече́ до плеча́; Плече́м до плеча́; Плече́ з плече́м; Плече́м повз плече́: а) поруч, близько один до одного. Навколо царських палат тісно, плече в плече, завмерли стрільці (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 280); Вони йдуть повільно, плече до плеча (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 14); Ми просувалися плечем до плеча (Коцюб., II, 1955, 356); Не дивлячись на те, що всі збились укупу, ходили одно біля одного, плече з плечем, а проте кожний вишукував товариша по своєму пір’ю (Мирний, III, 1954, 258); Сомкова старшина бачить, що лихо, скупилась тісно, плечем повз плече, да назад до намету (П. Куліш, Вибр., 1969, 169); б) дружно, одностайно, в тісному єднанні. Прийдесь [доведеться] за правду твердо стати Хлоп в хлопа і плече в плече (Фр., X, 1954, 79); Україна почула слова, Щоб стали народи плечем до плеча.. То Партії голос, то клич Ілліча (Рильський, III, 1961, 237); Плече́ підставля́ти кому — подавати допомогу, підтримку; допомагати, підтримувати кого-небудь. — Він же не баба, щоб плакати, у нього своя натура.. А такому чоловікові треба плече підставляти (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 339); Плече́ у плече́ — те саме, що Оди́н в оди́н (див. оди́н). Зібралися хлопці: лице у лице, плече у плече, дужі, відважні та гарні (Дн. Чайка, Тв., 1960, 154); По́ки голова́ на пле́ча́х у кого — поки живий хто-небудь. — Щоб же я на страшний суд не встав, кали ти до неї [дівчини] доторкнешся, поки в мене голова на плечах! (П. Куліш, Вибр., 1969, 106); Помі́рятися з плече́м чиїм; Порівня́ти плеча́ з ким — те саме, що Помі́рятися си́лою (си́лами) (див. помі́рятися). — Нехай хоть стане він Бовою, Не наляка мене собою, Поміряюсь з його плечем (Котл., І, 1952, 278); — Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (Котл., І, 1952, 276); По пле́ча́х полі́зла мурашня́ див. мурашня́; Пра́ве плече́ впере́д — команда для повороту ліворуч; Скида́ти (ски́нути) з плече́й (пліч) що — звільнятися від чого-небудь, позбуватися чогось небажаного, неприємного і т. ін. Певно, довго гнобила бідність його [селянина] рід. Цілі століття злигоднів викарбували на ньому свої сліди. Як важко було йому скидати з плечей цей тягар (Довж., І, 1958, 55); Здавалося [Дорощукові], ніби скинув з плечей років двадцять (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 269); Спира́тися (спе́ртися) на плече́ чиє — знаходити в кому-небудь підтримку, допомогу. Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (Гончар, III, 1959, 189); Ста́рість ляга́є на пле́чі кому — хто-небудь старіє. Зрозумів [холостяк], що в нього не буде ні хати, ні сім’ї, бо ж старість лягає на плечі, а років йому ніяк не зупинити (Томч., Жменяки, 1964, 106); Увійти́ (вступи́ти і т. ін.) на пле́ча́х чиїх, у кого — увійти, вступити і т. ін. безпосередньо за ким-небудь (ворогом, відступаючими тощо), йдучи по п’ятах. — Пам’ятайте, що треба, що б там не було, на плечах противника ввійти в Крим (Гончар, II, 1959, 409); Чу́ти (відчува́ти) кри́ла за плечи́ма див. крило́; Як у бо́га за плечи́ма — те саме, що Як у бо́га за па́зухою (за двери́ма) (див. бог).
2. Верхня частина руки (або передньої кінцівки тварини) до ліктьового суглоба. Насамперед у них [дітей] розвиваються великі м’язи, наприклад м’язи плеча (Шк. гігієна, 1954, 74); Задня нога [жаби] складається із стегна, гомілки й ступні, яка закінчується п’ятьма пальцями, а передня — з плеча, передпліччя й кисті з чотирма пальцями (Зоол., 1957, 86).
3. Частина предмета, розташована під кутом до основної частини. Поїзд.. привітав веселим гудком паровоза підняте плече семафора (Рибак, Час.., 1960,771).
4. Частина важеля від точки опори до точки прикладання сили. Якщо терези зроблені правильно, то праве плече коромисла .. має дорівнювати лівому плечу (Фізика, 1, 1957, 21).
5. спец. Ділянка колії (дороги), яка обслуговується приписаними до неї машинами, паровозами і т. ін. Замість двох дільниць, на тяговому плечі Козятин — Миронівка лишилась одна (Рад. Укр., 10.VII 1962, 3).
6. Частина сокири.
7. спец. Верхня частина опуклості горщика. Скіфські горщики зберігають тюльпановидну форму, на плечах мають карбований валик (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 579.