Про УКРЛІТ.ORG

мороз

МОРО́З, у, ч. Холод, коли температура повітря спадає нижче нуля. Мороз лютує, аж скрипить (Шевч., II, 1953, 98); Я морозу не боюся І хто мерзне— я сміюся (Гл., Вибр., 1951, 201); Мороз холодні вікна помережив (Рильський, І, 1960,170); * Образно. Зросли і Менандрові діти, і сам він пристарівсь: кучері чорні припали морозом, думки поорали колись прехороше обличчя (Дн. Чайка, Тв., 1960, 165); // Температура повітря нижче нуля. Люди кажуть, що тут [у Чукурларі] рідко буває 8° морозу (Л. Укр., V, 1956, 201); Холод пробирав до кісток: при цілковитому безсніжжі мороз досягав кільканадцяти градусів (Гончар, II, 1959, 420); // Місце, де є такий холод. Тримати продукти на морозі; // перев. мн. Холодна зимова погода; холоди. Вікна з подвійними рамами мали знадвору віконниці, а у великі морози на віконниці ще навішували для тепла товсті мати з сіна (Тулуб, В степу.., 1964, 202).

Дід Моро́з див. дід.

◊ Бере́ться (бра́вся) моро́з; Бере́ться (бра́лося) на моро́з див. братися; Моро́з бере́ див. бра́ти; Моро́з бе́ре з-за плече́й кого; Моро́з іде́ (ішо́в, пішо́в, подира́в і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за шку́рою, по шкі́рі, по́за спи́ною і т. ін.) кому, в кого; Моро́зом обдає́ (пройняло́ і т. ін.) кого; Моро́зом сипну́ло за (по́за) спи́ною в кого — про неприємне відчуття холоду від несподіваного, сильного переляку, переживання тощо. Було й слухати, як ваш батько-покійничок розказує, то мороз з-за плечей бере (Вовчок, І, 1955, 307); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (Криж., М. Рильський, 1960, 165); Як глянув [Юр] спідлоба на людину, — мороз ішов поза шкірою (Хотк., II, 1966, 259); Ще й досі, під пізній вечір, подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Мирний, II, 1954, 301); Мене острах бере, морозом обдає (Барв., Опов.., 1902, 88); Щось перехопило дух, серце застукало в грудях.. За спиною аж морозом сипнуло (Гр., І, 1963, 255); Моро́з лу́скає див. лу́скати; Моро́з уда́рив див. ударя́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 804.

моро́з (зменшені — моро́зе́ць, мо­ро́зонько) —

1) холод, коли темпе­ратура повітря спадає нижче нуля градусів; у народі мороз постає в образі сивого й лисого діда з великими червоними вустами і черво­ним носом, з бородою в льодяних бурульках, убраний у сніговий одяг і чоботи з льоду (дідусь, що без сокири прокладає мости); та­кож уявляється й сивим волом («Сивий віл через стіну перелізе»); асоціюється зі смертю: «Смерть з морозом танцювала Та на море десь пігнала. Пішла собі смерть у ліси, Побіг за нею мороз лисий»); іноді символізує дівочу ганьбу: «Бодай тебе да морозоньку, Що зморозив ти калиноньку Да засму­тив усю родиноньку, І близькую, і далекую, І матінку рідненькую»; у народі помічено, — «коли великі морози, то ночі зоряні», «мороз кріпшить, бо лід тріщить»; жарту­ють: «Хоч мороз і припікає, зате комарів немає», «Мороз не велик, та стоять не велить». Розвивайся, сухий дубе, — завтра мороз буде (А. Метлинський); Як скували мо­розоньки дніпровую воду, ой, звер­нувсь Богдан Хмельницький до сво­го народу (дума); у сполученнях: моро́з з очи́ма (коза́цький), моро́з аж скрипи́ть (аж шелести́ть, аж ска́лки (і́скри, зо́рі) ска́чуть, аж шпа́ри (за́шпори) зайшли́) — про сильний мороз. Мороз лютує, аж скрипить (Т. Шевченко); Тріщи, тріщи, морозе, нічого тобі не помо­же (приказка); Як у забій, бє мороз (приказка);

2) стресовий стан лю­дини, викликаний страхом, пере­ляком, жахом тощо, про який кажуть: «Мороз пішов поза шкірою», «Мороз поза спиною пішов»; та­кож хворобливий стан людини з високою температурою (звідси моро́зить);

3) (з великої літери) = Моро́зко — у дохристиянських ві­руваннях і пізніше — божество хо­лоду, віхоли, криги у вигляді ста­резного діда, що все морозить своїм подихом; лютий на тих, хто не запрошує його на кутю у Святий вечір, тобто у вечір під Різдво, і виморожує їм збіжжя на полі, тому кличуть: «Діду Морозе, Діду Мо­розе, — йди до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшени­цю і всяку пашницю!» (звідси пізніше Дід Моро́з — див. дід 5);

4) ста­ра назва і́нею (див.), о́желеді (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 376-377.

вгору