СА́МИЙ, а, е, займ. означ.
1. Уживається після вказівних займенників той, та, те, ті, цей, ця, це, ці, такий, така, таке, такі та ін., підкреслюючи: а) тотожність із ким-, чим-небудь або подібність до когось, чогось. Орина Родіонівна була для Пушкіна тим же самим, чим для Шевченка був його дід (Рильський, X, 1962, 22); Дмитро веде з ярмарку коня, такого самого, як і Карий був (Стельмах, II, 1962, 412); б) незмінність людини, предмета, ситуації і т. ін., їх наявності де-небудь або їх певної ознаки. Село на горі, а попід горою той самий Дніпро шумить, що й попід Києвом (Вовчок, І, 1955, 319); Іншії гори згадались мені, вулиці інші й будинки, Тільки той самий ясний місяченько освічує їх в сю хвилину (Л. Укр., І, 1951, 163); — Хата стала ще нижча; мабуть, осіла. І образи ті самі, — промовив Микола (Н.-Лев., II, 1956, 257); Зустрів я вчителя старого, Який учив мене колись. Зів’яли кучері у нього, Але в очах той самий блиск (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 60); в) одночасність чи послідовність певних дій, розгортання якихось подій і т. ін. Того ж таки тижня самого занедужала панночка (Вовчок, І, 1955, 113); Того самого дня, як він вернувся додому, заїздить до його Дмитренко (Мирний, І, 1949, 385); Напишіть в той самий день, як дістанете сього листа (Коцюб., III, 1956, 403); // Уживається для увиразнення, конкретизації, виділення особи, предмета, місця, часу і т. ін.: а) са́ме хтось, са́ме щось; не хто інший; не що інше; саме там, саме тоді та ін.— Я Андрій Соловейко… Я той самий, котрого ви років п’ять тому назад боялись, як злодія (Коцюб., І, 1955, 450); Перемчали [стіжки] його думки в той недавній час, коли він, ще весною, назирав цей самий хліб зеленим (Мирний, І, 1949, 267); — Так се шлях у Хрумово? — спитав ще раз Михайло. — Сей, сей самий (Вовчок, І, 1955, 324); Він згадав, як в сій самій хатині з ним була його ненька рідненька (Л. Укр., І, 1951, 343); Не раз, не два я чув про те — Хто його [папоротник] знайде, кажуть люди, в ту саму ніч, як він цвіте, Тому усюди щастя буде (Гл., Вибр., 1957, 277); б) уже відомий, згадуваний раніше. Отож той самий сиротина У наймах сяк собі, то так Придбав, сірома, грошенят (Шевч., II, 1963, 269); [Xимка:] А тут і панич приїхав на літо додому. [Палажка:] Оцей самий? [Xимка:] Та цей же… (Мирний, V, 1955, 221); // Уживається після особових займенників із значенням «хтось власною особою». Борця того в селі не стало; А люде в Польщі зострічали [зустрічали] Якогось панича. Питав: — Чи жива, каже, титарівна? Чи насміхається з нерівні? — Ото він самий! (Шевч., II, 1963, 104); — Та невже Іван Петрович?.. — Він самий і є. А ви ж, вибачайте, хто самі будете? (Мирний, III, 1954, 263).
2. Уживається з іменниками: а) у поєднанні з прийм. з, від, до, на, перед, під і т. ін. на позначення часу — певної пори доби чи року, певного періоду тощо, вказуючи на часову межу дії; са́ме тоді, са́ме відтоді. А не пила ж то, не їла [Ївга] з самого ранку нічогісінько (Кв.-Осн., II, 1956, 273); [Кай Летіцій:] А я вже й так запаморочивсь трохи, просидівши від самого полудня в Кріспіна Секста на обіді (Л. Укр., II, 1951, 360); Раз восени, перед самою покровою, Микола сидів ввечері над лиманом і одпочивав (Н.-Лев., II, 1956, 240); Той матрос перед самою війною знов у степах об’явився (Гончар, II, 1959, 45); Під самий Новий рік у фашистську тюрягу попався старий партизан Данило Броварник (Стельмах, Правда.., 1961, 82); Сьогоднішню сторінку своєї славної творчої біографії герой соціалістичних полів Іван Шумило до самої старості перегортатиме якнайшвидше (Довж., І, 1958, 81); б) у поєднанні з прийм. в, до, край, на, під, при, біля і т. ін. на позначення місця, вказуючи на просторову межу дії, місцезнаходження тощо; аж; близько; безпосередньо. Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря (Л. Укр., І, 1951, 202); Як смеркло, підібрались [парубки] під самі вікна (Вовчок, І, 1955, 87); В кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого Петра Джері (Н.-Лев., II, 1956, 168); Внизу прудка об скали б’ється річка, А над проваллям, на самім краю, Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Павл., Бистрина, 1959, 83); // Уживається з іменниками в поєднанні з тими ж прийм. і підсилювальною часткою аж. Зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих (Вовчок, І, 1955, 230); Аж під самі тини розлився ярмарок і навіть у вулицю вихлюпнулися вози (Головко, II, 1957. 183); — Дозволь мені, мати, Дівчину узяти, Що у неї русі коси Аж по самі п’яти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 23).
3. Уживається з іменниками (перев. на означення явищ природи тощо), підкреслюючи високий ступінь вияву певної властивості, момент найбільшого розвитку, розпал чогось. Було се у саме половоддя, як Дніпро розлився верстов на вісім завширшки (Стор., І, 1957, 108); У саму спеку, опівдні, сідаю в човен (Коцюб., II, 1955, 265); Злягла [вдова] в самі жнива, в гарячу пору (Коцюб., І, 1955, 13).
4. Уживається в поєднанні з прикметниками: а) з відносними для підкреслення найвищого ступеня вияву ознаки. Як крикне [цар] На самих пузатих — Всі пузаті до одного В землю провалились! (Шевч., І, 1963, 251); — В котрому вікні він сидів? — знов спитав Микола. — В самому крайньому (Н.-Лев., II, 1956, 201); Цей час [70-ті роки XIX ст.] в Галичині був самим мертвим, як свідчать історики (Коцюб., III, 1956, 29); На самому сонячному місці пастовня яснів блідим золотом островок (Л. Укр., III, 1952, 651); — Між моїм родом — батьками, дідами, самими далекими пращурами — я перший іду до культури, до світла (Вас., IV, 1960, 14); Дівчинка тихенько засміялася, затупала ніжками по щаблях драбини і з самого останнього сміливо зіскочила на сіно (Стельмах, II, 1962, 77); б) (розм., рідко) з якісними звичайного і вищого ступеня — для творення форм найвищого ступеня, з якісними найвищого ступеня — для їх підсилення. — Ти саму велику біду мені робиш, ти губиш мене (Кв.-Осн., II, 1956, 339); Було піде [пан] з Сенькою-кухарем у загони, намітить самого ситого вола, та й звелить убити (Стор., І, 1957, 195); — Подай нагайку. — Батьку, ну для чого вам ця нагайка? — А для того, сучий ти сину, щоб не показував на картах трьох доріг, а одну, та саму кращу (Довж., І, 1958, 199); — Он у Дейкалівці самого найкращого жеребця в артілі вкрали (Тют., Вир, 1964, 15).
◊ Вража́ти (вра́зи́ти) в са́ме се́рце див. вража́ти1; В са́ме се́рце; До са́мого се́рця див. се́рце; В са́мий раз див. раз1; В са́мому соку́ див. сік; Вціля́ти (вці́лити) в са́ме се́рце див. вціля́ти; До са́мих кісто́к див. кі́стка; До са́мих кісто́к промока́ти (промерза́ти, пройма́ти і т. ін.) див. кі́стка; До са́мого бі́лого сві́ту див. світ1; До са́мого до́лу див. діл; До са́мого кра́ю див. край1; До са́мої сме́рті див. сме́рть; Зако́ханий по са́мі ву́ха див. зако́ханий; З (від) са́мого ма́лечку див. ма́лечку; З (від) са́мого ма́лку див. ма́лку; З (від) са́мого ро́ду див. рід; Згори́ до са́мого ни́зу див. згори́; З-під (з-пе́ред) са́мого но́са див. ніс; З са́мого прихо́ду див. прихі́д; Оди́н і той са́мий; Одна́ й та са́ма; Одне́ (одно́) і [й] те са́ме див. оди́н; Під (пе́ред) са́мим но́сом див. ніс; Плати́ти (відплати́ти) тако́ю (тіє́ю) са́мою моне́тою див. моне́та; Плати́ти тим са́мим див. плати́ти; По са́ме ні́куди див. ні́куди; По са́мі ві́нця див. ві́нця; По са́мі ву́ха див. ву́хо; По са́му за́в’я́зку див. за́в’я́зка; По са́му ши́ю див. ши́я; Тіє́ї ж са́мої хвили́ни (ми́ті) див. той; Того́ ж са́мого дня (ве́чора і т. ін.) див. той; У (на, під) той са́мий час див. той; У са́мому кві́ті див. квіт; У са́му то́чку би́ти (попада́ти) див. то́чка; У той са́мий моме́нт (мент) див. той; У ту ж са́му хвили́ну (мить) див. той.
САМИ́Й див. сам.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 26 - 27.