ОДИ́Н, одного́, ч.; ОДНА́, одніє́ї і одно́ї, ж.; ОДНО́ і ОДНЕ́, одного́, с. (мн. одні́, одни́х), числ. кільк.

1. Назва числа 1 і його цифрового позначення. До одного додати два; // Кількість із 1 одиниці. Багато ж тих корінців — страх як багато. Один, два, три… десять, ціла жменя, ціла купа… (Коцюб., І, 1955, 206); В цьому році відділ народної освіти прислав у село завзятого учителя, який недарма отримував щомісяця тридцять фунтів жита, один фунт цукру та дві пачки сірників (Стельмах, II, 1962, 97); Підкинули іще одно поліно, Воно стріляло, схоплене вогнем (Бажан, Вибр., 1940, 109); // у знач. ім. оди́н, одного́, ч.; одна́, одніє́ї, і одно́ї, ж.; одно́ і одне́, одного́, с.; мн. одні́, одни́х. Окрема істота або предмет із сукупності подібних. Двоє кукало, а одно полетіло (Номис, 1864, № 13788); Послали одного з табору по воду, бо вже пора була і каші варити (Кв.-Осн., II, 1956, 10).

Не оди́н — декілька, багато. О. Хведор був веселий, реготун. Не один повіт знав о. Хведора; його знала навіть уся губернія (Н.-Лев., І, 1956, 116); Старезний самотній прадуб, що шумів віттям не один вік, похилився над Дніпром вже майже без гілля (Довж., І, 1958, 388); Ні оди́н — ніхто, ніщо з усіх; жоден. Роман мовчав. Він був тихий на вдачу .. і дуже несміливий: ніколи він не зачіпав ні однієї дівчини ні словами, ні жартами (Н.-Лев., VI, 1966, 304); Росив дощ, і від цього ніч ще гірше темніла.. А в селі ні одного світла (Ірчан, II, 1958, 85); Оди́н-два; Оди́н-дру́гий — уживається при називанні неточної, приблизної кількості; декілька. Все казало, що удар одна-друга негода — і вона, як зламана, зігнеться (Мирний, IV, 1955, 114); Все оце триває недовго, не більше одної-двох хвилин (Л. Укр., II, 1951, 82); Оди́н на оди́н: а) з ким-небудь на самоті, без свідків; віч-на-віч, сам на сам. Так піду я в поля неозорі Із піснями один на один (Мал., Запов. джерело, 1959, 71); б) без чиєї-небудь участі, допомоги, без чужого втручання. Ото як зчепляться з Павлом. Один на один. З присутніх навмисне ніхто не встряє, хоч і кипить не один серцем на Павла, — Артем і сам упорається (Головко, II, 1957, 419).

◊ Одна́ нога́ тут, [а] дру́га там див. нога́; Одни́м ву́хом чу́ти (слу́хати і т. ін.) — те саме, що Кра́єм ву́ха чу́ти (почу́ти і т. ін.) (див. край¹). [Остюк:] Чув я одним вухом, що і ви у нього коники купували (Корн., II, 1955, 104); Одни́м ду́хом: а) відразу, без перерви. Брат одним духом вихилив молоко (Дім., І будуть люди, 1964, 271); б) дуже швидко, вмить. [Кряж:] Світлано, сходи до Матвія. Скажи, хай зараз запряже коней в гарбу і одним духом їде сюди! (Зар., Антеї, 1962, 206); Одни́м о́ком подиви́тися (гля́нути і т. ін.) див. о́ко¹; Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (у труні́ і т. ін.) див. нога́; [Усі́] до о́дного — всі без винятку. Пани до одного спеклись, Неначе добрі поросята (Шевч., II, 1963, 121); І всі козаки до одного піднесли й випили вино за славу (Довж., І, 1958, 257); [Усі́] як оди́н (одна́): а) одностайно, дружно. Як один, всією громадою постановили Піски не пустити козаків у село (Головко, II, 1957, 313); Вперше в бухгалтерії контори "Міськенерго" разом усміхнулися всі одинадцять співробітниць, усі як одна… (Логв., Давні рани, 1961, 120); б) те саме, що [Усі́] до о́дного. Всі полягли як один, тільки зброя та диски лишились (Л. Укр., І, 1951, 231); Ці [бійці] — як один — в новому обмундируванні, з чистими незасмаленими казанками за плечима (Гончар, III, 1959, 171).

2. у знач. прикм. Який живе, стоїть і т. ін. самотньо, окремо від інших; одинокий, самотній. Один я на світі без роду, і доля — Стеблина-билина на чужому полі (Шевч., І, 1963, 88); Цвіте садок. І дітвора в алеях обручі ганяє. А я один. Сумна пора. Не видно їй ні дна, ні краю (Сос., І, 1957, 147); Ясногорська подумала раптом, що може отак закам’яніти, як стоїть. Закам’яніє справді, реально, за якусь хвилину і залишиться стояти вічно, одна серед цього пустельного степу (Гончар, ІІІ, 1959, 184); // у знач. ім. оди́н, одного́, ч. Те саме, що одина́к 1, 2. — Припустимо, що Танюшкіна капіталістична кузня не зломить… Але що значить один могутній коваль Танюшкін? Один же в полі не воїн (Бурл., Напередодні, 1956, 75).

Оди́н одинце́м — зовсім самотній. Може, в окопах уже ні душі, може, Маковей залишився вже один одинцем на всю дамбу? (Гончар, III, 1959, 365); То диво, а не дуб. Один одинцем стоїть на узгір’ї, міцно уп’явся могутнім корінням у піщану землю (Збан., Сеспель, 1961, 434); Оди́н одни́м; Оди́н-єди́ний; Оди́н-одні́сінький; діал. Оди́н-одні́ський; Одни́м оди́н; Одни́м одні́сінький: а) лише один; єдиний. Стає млосно, йде обертом голова.. В голові одна-одина думка: тільки б не впасти! (Хижняк, Тамара, 1959, 257); Є такі люди, яких можна описати одним-єдиним словом (Загреб., Спека, 1961, 20); Над Трахтемировим високо На кручі.. Стоїть одним одна хатина… (Шевч., II, 1963, 42); У заможного козака Кабанця була одним одна дочка Мотря (Мирний, І, 1949, 185); — Він як подружку любив Галю, знав, що вона одного-однісінького кохала у всьому світі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 279); Бездонне склепіння ясно-голубого.. неба увінчало нежарке сонце й одним однісінька пухка хмарина (Ю. Янов., Мир, 1956, 199); Чи лиш одно-одніське слово: "зрада", лиш слово "зрада" у душі лишилось?.. (У. Кравч., Вибр., 1958, 50); б) зовсім самотній. Один-однісінький, бувало, Сидить [Івась] собі у бур’яні Та клепку теше (Шевч., II, 1953, 319); Оди́н як па́лець див. па́лець; Оди́н як перст див. перст; Сам оди́н див. сам.

3. у знач. прикм., з частками тільки, лише і без них. Ніякий інший, крім названого; тільки названий (уживається при виділенні з ряду інших окремої особи, предмета і т. ін.). Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав (Котл., І, 1952, 253); Тільки один Чіпка не лягає: ходить, нудиться, карається (Мирний, І, 1949, 391); Одна була розвага в баби. Як тільки забували зачинить двері, крізь них влітала з сіней зозулястенька курка і прожогом бігла до баби (Коцюб., II, 1955, 273); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1953, 81); Степан Васильович, посміхаючись одними очима, відповів йому: — І тут нам не по дорозі (Стельмах, І, 1962, 19); // у знач. ім. одно́ (одне́), одного́, с. Тільки те (це); єдине. Про себе одне знала [Катря], що не судилося їй життя щасливе, то буде вже так (Головко, II, 1957, 191).

4. у знач. займ. вказ. Той самий. Після смерті батька та матері (вони під холеру померли одного-таки й року) громада оддала сироту далекій родичці (Мирний, І, 1949, 149); Старалася [Маруся] запевнити себе, що біжить в одному напрямі.., але внутрішній голос казав, що.. вона, може, десять разів уже міняла напрям (Хотк., II, 1966, 271); — От ми й зустрілися, — кажу я, а наче зовсім недавно ми з вами жили в одній кімнаті (Ю. Янов., II, 1958, 39); // Однаковий, тотожний. — Коли б я був одної з вами думки, я б зараз кинув службу, — вмішався Рудик (Коцюб., І, 1955, 201); Ім’я їй — Ната. Олег одних із нею літ (Сос., II, 1958, 457); // у знач. ім. одно́ (одне́), одного́, с. Те саме. Чи їде, чи ходить, — на одно виходить (Укр.. присл.., 1955, 196); Обоє.. одного хотять, одне люблять (Кв.-Осн., II, 1956, 307).

◊ В оди́н го́лос див. го́лос; В оди́н гуж тягти́ — діяти заодно. Свідків усіх добрано таких, що вони в один гуж тягли (Гр., II, 1963, 417); В одно́: а) дружно, одностайно. Після спектаклю всі товпились коло неї, вітали її, руки стискували, і всі в одно впевняли, що у неї — талант (Вас., II, 1959, 94); б) настирливо, вперто. — Я її [жінку] не люблю, — твердив він [Гнат] в одно (Коцюб., І, 1955, 34); — Додому — скиглили [якути] в одно, але втікати — не посміли (Л. Укр., І, 1951, 407); в) однаково. Не в одно бреше (Номис, 1864, № 6965); В одну́ ду́дку гра́ти див. ду́дка; В одну́ ду́шу див. душа́; В одну́ мить див. мить; В одну́ шку́ру див. шку́ра; Все одно́ див. весь¹; [За] одни́м за́ходом див. за́хід²; За одни́м ри́пом див. рип; Оди́н і той же; Оди́н і той са́мий — такий самий, той самий; однаковий. Зурна повторяла один і той самий голос, монотонний, невиразний, безконечний, як пісня цвіркуна (Коцюб., І, 1955, 395); Павло Гречаний всю зиму не злазив із печі, .. і всю зиму йому снився один і той же сон (Тют., Вир, 1964, 507); Оди́н чорт див. чорт; Одне́ (одно́) і те ж; Одне́ (одно́) і (й) те са́ме — те саме; однакове. Влада і народ у нас — одне і те ж (Козл., Відродження.., 1950, 87); — До Лісовського треба піти. Він добре знає Чорнокнижного, а той, якщо захоче, законом за одне й те саме і голову зітне, і святим праведником зробить (Стельмах, І, 1962, 439); Одни́м ми́ром ма́зані див. ми́ро; Одного́ по́ля я́года див. я́года; Ста́вити (поста́вити) на одну́ до́шку див. до́шка; Стри́гти (постри́гти) [всіх] під одну́ гребі́нку див. гребі́нка.

5. у знач. прикм. Цілісний, неподільний; єдиний. Ми воля єдина, Ми сила одна — Радянська Країна, Труда сторона (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 40); Народи всі — одна сім’я (Сос., І, 1957, 431).

6. у знач. прикм. Окремий серед названих, видимих і т. ін. людей, предметів тощо. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина.. і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою (Н.-Лев., II, 1956, 262); І сумно, сумно з них один дививсь на мене… (Сос., І, 1957, 442); Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут (Гончар, Тронка, 1963, 220).

7. у знач. прикм. Перший серед названих. З вікон низеньких сільських хат блискає світло.. Чоловіки: одні — чоботи латають, другі — рукавиці плетуть, треті — що інше… (Мирний, І, 1949,327); По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці (Тич., І, 1957, 34).

Оди́н [від] о́дного (дру́гого), з вищим ступенем прикм. — уживається при зіставленні, порівнянні значної кількості подібних людей, предметів, явищ і т. ін. Перед очима Химиними просувалися картини одна одної сумніші (Коцюб., І, 1955, 94); Пейзажі змінювалися по долинах, сопках і узгір’ях легендарного Примор’я, один від другого глухіший і таємничіший (Довж., І, 1958, 104); Оди́н в оди́н: а) уживається при вказуванні на однакові (перев. добрі) якості кого-, чого-небудь. Це була ставрида. Одна в одну, зеленоспинна, сріблобока, ротата (Збан., Мор. чайка, 1959, 127); Параскіца, побачивши стільки добірного, золотавого зерна, сплеснула долонями: — Боже мій! Яке зерно, одне в одне… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 216); б) дуже близько між собою; впритул. Плоти стояли один в один до самої затоки (Десняк, Опов., 1951, 30); Оди́н за одни́м; рідко Оди́н за дру́гим; Оди́н по о́дному; рідко Оди́н по дру́гому — уживається при вказуванні на черговість, ритмічність або послідовність у протіканні чого-небудь. Під нами шаланди, розпустивши паруси,.. одна за одною відриваються від берега (Ю. Янов., II, 1958, 45); Непомітно підстерегла мене тяжка хвороба — цинга, один за одним почали випадати зуби (З глибин душі, 1959, 10); Співак перший сплигнув на землю, построїв трактори в ряд і махнув рукою — глушити мотори. Один по одному мотори затихли (Головко, І, 1957, 406); А слізочки закапали одна по другій швиденько (Вовчок, І, 1955, 293); Оди́н з-пе́ред (пе́ред, попере́д) о́дного — не дотримуючись порядку, черговості; навперебій. Усі були збуджені, рухливі і один з-перед одного викладали почуті новини (Панч, На калин. мості, 1965, 71); Ті [люди] сунули з хати, один перед одного, аж штовхаються в дверях (Мирний, І, 1949, 377); Видно було, що діти довго.. чекали гостей і тепер одне поперед одного хотіли чимось прислужитись офіцерам (Гончар, III, 1959, 91); Оди́н о́дного; рідко Оди́н дру́гого; Оди́н о́дному; рідко Оди́н дру́гому і т. ін. — взаємно (про кожного з двох). Поранені виходили з бою, підтримуючи один одного (Довж., І, 1958, 290); Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала (Мирний, І, 1949, 385); Мій боже милий, як-то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці (Шевч., II, 1963, 321); Оди́н побі́ля́ о́дного; Оди́н повз оди́н — дуже близько між собою; впритул; Одне́ до о́дного — уживається при вказуванні на поступове наростання, нагромадження чого-небудь, перев. небажаного, неприємного. Одно до одного — й журба Христина ширшала, вищала, глибшала… (Мирний, І, 1949, 296).

8. у знач. займ. вказ. Саме цей, такий, а не інший (уживається при протиставленні). В серці бідного молдувана надія боролась з жадобою дикої помсти і часом переважало одне почуття, часом друге (Коцюб., І, 1955, 215); [Сторчак:] Я люблю тебе, а ти… [Мар’яна:] Я живу одним життям, ти — іншим. Ти ненавидиш те, що люблю я… (Зар., Антеї, 1961, 30); Це просто чудо якесь з чоловіком тут робиться. Внизу під скелею, був один Хома, а піднявся на скелю, то це вже зовсім інший Хома! І бачить далі, і чує далі… (Гончар, III, 1959, 103).

9. у знач. займ. неознач. Якийсь, котрийсь. Пішла я на заробітки в город; стала в одних панів за наймичку (Вовчок, І, 1955, 86); Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Л. Укр., І, 1951, 279).

Одно́ї (одніє́ї) весни́ (о́сені, зими́) — якось навесні (восени, взимку). Одної весни вийшли ми рано з дому, пристали в Кумицях, як і звичайно, на третій день увечері (Вовчок, І, 1955, 38); Одного́ дня (ра́нку, ве́чора) — якось удень (вранці, увечері). Одного сонячного дня корабель чує далекі гарматні постріли (Ю. Янов., II, 1958, 80); Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка (Хотк., І, 1966, 123); Одного́ ра́зу — якось, колись. Одного разу, коли Каленик Романович стояв біля горна і розмовляв з учнями про ковальські справи, Рубін раптом додумався: "От візьму терпужок, всуну у вогонь.." (Сенч., Опов., 1959, 4); Що за оди́н — хто такий; що за людина. — Що ти за один? — питаю закостенілого товариша (Фр., II, 1950, 341); Ці люди сподобалися Данилкові, хоч він і не став їх розпитувати, що вони за одні (Панч, Синів.., 1959, 107); Що воно за один той Віллі, визначити, звичайно, важко (Коз., Блискавка, 1962, 145).

10. у знач. присл., одно́. Весь час; постійно, безперервно. Лежить Карпо на лаві плазом, мов зарізаний кабан, і пальцем не ворухне, одно постогнує (Коцюб., І, 1955, 303); Сонце під обід — і так пече, що й Лиска.. умокріла вся, й півник одно роззявляє дзьоба, одно роззявляє — нічим дихати (Вирган, В розп. літа, 1959, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 626.