РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом. Суспільною і економічною організацією людей став рід, який являв собою групу кровних родичів, що спільно вели своє господарство і боролися з силами природи (Іст. УРСР, І, 1953, 13); Група первісних людей, яка займалась спільною працею і була зв’язана спорідненням, називається родом (Іст. стар. світу, 1957, 10); В результаті зменшення ролі жінки в господарстві материнський рід змінився батьківським родом, на чолі якого стояв чоловік — старійшина роду (Іст. СРСР, І, 1957, 11).
2. Ряд поколінь, що походять від одного предка. [Xрапко:] От син — то вже друге діло; то вже — користь.., рід через його не переведеться (Мирний, V, 1955, 122); Як не є, його рід завжди славився служінням вітчизні й культурою (Стельмах, І, 1962, 353); Вони були десятим коліном генеалогічного роду Горонецького, але не втрачали надії одержати свої маєтки (Тют., Вир, 1964, 406); // збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня. Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду (Шевч., І, 1963, 12); Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж за Зелений Клин. Виряджати його зібрався увесь рід (Вас., II, 1959, 468); Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок. — Може б, з’їсти чогось? — вголос подумав дід, оглядаючи свій рід (Довж., І, 1958, 66); // Уживається на позначення належності за народженням до якої-небудь соціальної групи, національності і т. ін. Видна була і уся одежа, і таки не проста, а міщанська, бо вона узята була у Липці аж із самісінького Харкова, і не простого, а міщанського роду (Кв.-Осн., II, 1956, 11); — Ви чули від батьків і дідів, у якій пошані була наша земля — і грекам давалася взнаки і Царгороду. І міста були пишні, і храми, і князі руського роду, свої князі, а не католицькі недовірки (Довж., І, 1958, 258); // рідко. Яка-небудь порода. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані (Сл. Гр.).
◊ Вести́ рід див. вести́; З (від) ро́ду до род́у; З (від) ро́ду в рід — у всіх поколіннях; з покоління в покоління, від батьків до дітей. «Вічно з братами у праці й бою, Разом від роду до роду!» — Так провіщає нам правду свою Воля народу (Рильський, III, 1961, 175); — Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, — долітали слова Тараса. — Хай перейде її слава з роду в рід… (Довж., І, 1958, 259); З (від) [са́мого] ро́ду — від народження. [Xимка:] А щоб на других сердиться — ніколи! [Палажка:] То ж ти. Ти інше серце маєш. Добре воно в тебе з самого роду, а Хвенька — злюча (Мирний, V, 1955, 219); — Сліпий Андрійко співає… — Сліпий від роду? — Де там, осліпили (Стельмах, II, 1962, 58); [З] яко́го ро́ду хто; Ро́дом звідки, хто — уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь. На селі теж розпитують — хто якого роду… Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився — чи давністю, чи боями, чи послугами. А село знає одну славу — честь (Мирний, І, 1949, 141); Знаходять студента родом з того району, де працював я (Сміл., Сад, 1952, 67); Кульжан — сирітка. Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля: тонка, струнка, з великими чорними очима,.. вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (Тулуб, В степу.., 1964, 57); — А родом я коваль і зброяр, на всю армію кулемети справляв (Ю. Янов., II, 1958, 222); На роду́ напи́сано див. напи́саний; [Нема́ (нема́є)] ні ро́ду, ні пле́мені (ні ро́ду, ні пло́ду, ні ро́ду, ні припло́ду і т. ін.) у кого; Без ро́ду [й пле́мені] хто — хто-небудь одинокий, не має ні батьків, ні родичів. — Я круглий сирота: ні роду, ні плоду, ви мене на ноги поставили, ви мене до розуму довели (Кв.-Осн., II, 1956, 351); Щось своє, щось рідне почула я в йому; може, і в його, як у мене, ні роду, ні приплоду, та ніхто ні пригорне, ні привітає… (Мирний, І, 1954, 80); Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 147); Оди́н рід, оди́н плід; Одного́ ро́ду, одного́ пло́ду — хтось дуже схожий на кого-небудь зовнішністю, звичками, манерами і т. ін. І той [Йосип], і цей [Яків] — одного поля ягода; одного роду, одного плоду… (Мирний, IV, 1955, 61); Рід людськи́й див. людськи́й.
3. Вид, тип чого-небудь. Коли мати на увазі лише саму працю, то поділ суспільного виробництва на його великі роди, як-от землеробство, промисловість і т. ін., можна назвати загальним поділом праці.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 353); // заст. Жанр творів, що виник унаслідок розвитку різних способів відображення дійсності в літературі. Крім поезій ліричних і гумористичних, пробував себе й у драматичному роді (Сам., II, 1958, 389); Поема створюється і існує на грунті взаємозв’язку двох літературних родів: епосу і лірики (Мал., Думки.., 1959, 55); Більшість письменників не обмежувалась одним якимсь літературним родом. Леся Українка, наприклад, була поетом, прозаїком, драматургом, літературним критиком, публіцистом, істориком і перекладачем (Рад. літ-во, 9, 1968, 88).
Рід військ (збро́ї) — категорія військ, що мають однакове основне озброєння й однакове бойове призначення. Він бачив на фронті, що більшість людей гинуть тому, що не можуть використати місцевість для свого захисту і для наступу, не знають взаємодії родів військ (Тют., Вир, 1964, 491); Завтра Новий рік, четвертий Новий рік, який ми, солдати всіх родів зброї, зустрічаємо не дома (Перв., Невигадане життя, 1958, 296); Свого́ ро́ду — своєрідний, певною мірою. Машина [для програмованого навчання] є свого роду автоматизованою книгою, у якої не можна перегорнути сторінку доти, поки ця машина-книга не «переконається» в тому, що слухач добре засвоїв матеріал попередньої сторінки (Наука.., 9, 1964, 20); Тако́го ро́ду — подібний до кого-, чого-небудь. Коли придивишся краще, то ясно видно, що ця удача зароблена ціною величезної повсякденної напруженої роботи і приходить вона не випадково, а цілком закономірно. Удачею саме такого роду володів Сандро Мусадзе (Собко, Біле полум’я, 1952, 26); Уся́кого (рі́зного) ро́ду — різноманітний, всілякий. Щоб покінчити з усякого роду проханнями — пригадую обіцянку Вашу вислати мені ті книжечки, що я лишив у канцелярії Товариства (Коцюб., III, 1956, 289); В порядку умовного рефлексу можуть відбуватись і різного роду зміни в процесах відчуття (Рад. психол. наука.., 1958, 9).
4. біол. Група тварин або рослин, що об’єднує близькоспоріднені види. — Я взявся ліпити нову рослину, створювати нову породу. Беру для схрещування рослини різних видів і навіть думаю спробувати — різних родів… І, по можливості, з різних віддалених місцевостей (Довж., І, 1958, 406); В основу класифікації [комах] покладено одиницю — вид. Схожі види дають рід (Підручник дезинф., 1953, 160).
5. лог. Поняття, що включає в себе ряд менш загальних, видових понять.
6. Граматична категорія, властива іменникові багатьох мов. Рід — граматична категорія, що є однією з класифікаційних ознак іменника (Сл. лінгв. терм., 1957, 148); Граматичний рід становить категорію, яка значною мірою виражає морфологічну природу іменника і є однією з визначальних граматичних особливостей його як частини мови (Мовозн., XVIII, 1963, 35).
∆ Жіно́чий рід див. жіно́чий; Сере́дній рід див. сере́дній; Чолові́чий рід див. чолові́чий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 554.