Про УКРЛІТ.ORG

яма

Я́МА, и, ж.

1. Заглиблення в землі. Я собі послухати посунувсь, та, як був дурний, так і шурхнув у яму,— увесь вид кропивою пожалив. Якийсь вражий син під самісіньким тином яму викопав (Вовчок, І, 1955, 38); [Матушка гуменя:] Куди ж тут іти: я нічого не бачу. Одні рови та ями, та бур’яни (Мирний, V, 1955, 109); Квочка вигребла яму саме серед огудиння (Н.-Лев., II, 1956, 370); Од розривів ями, ями з двох боків шосе… (Сос., II, 1958, 312); Оксана шугнула в заметену яму і набрала в халявку снігу (Чорн., Потік.., 1956, 316); *У порівн. У долині, мов у ямі. На багнищі город мріє (Шевч., І, 1963, 243); // Те саме, що моги́ла 1. Я глянула, усміхнулась… Та й духу не стало! Й мати вмерла, в одній ямі Обох поховали! (Шевч., І, 1951, 297); Викопали хлопці яму чумакові; Наспід положили дошки ясенові (Щог., Поезії, 1958, 103); // Глибока вирва на дні річки, ставка, озера.— Риба в цей час напівсонна на ямах лежить, повкладалась на зиму (Гончар, Бригантина, 1973, 125); У лютому.. сазан, плотичка, лящ, судак, осетрові ще залягають на глибині, в зимувальних ямах (Наука.., 2, 1971, 61); // Заглиблення в чому-небудь, десь. Фрідріх Іванович готує піч до другого топлення, ніч оглядають, може, де яма на черені, то її треба наварити, може, поріг підгорів (Ю. Янов., II, 1958, 242); — Залізай і спи спокійно. Не бійся нічого.— Дякую на слові.— Джмелик заліз у пахучу яму, Тимко накрив його сіном (Тют., Вир, 1964, 269).

Во́вча я́ма див. во́вчий; Горлова́ я́ма див. горлови́й; О́чна я́ма — те саме, що О́чна я́мка (див. о́чний); Пові́тря́на я́ма див. пові́тря́ний.

◊ Копа́ти я́му див. копа́ти; Ляга́ти (лягти́) в я́му див. ляга́ти; Одніє́ю (одно́ю) ного́ю в я́мі — те саме, що Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (див. нога́). Уже дідовід одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку, то мало що хибує, аби по стінах не дерся (Март., Тв., 1954, 61); Поганя́ти до я́ми див. поганя́ти1; Пха́ти в я́му див. пха́ти; Хоч у я́му ляга́й див. ляга́ти.

2. Спеціально обладнане місце для зберігання, розміщення, збирання чого-небудь. Щороку споруджуються тисячі нових корівників, свинарників, силосних башт і ям, спеціальних приміщень для приготування кормів (Колг. Укр., 2, 1957, 10); В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементові ями-басейни для збирання дощової води (Гончар, Таврія, 1952, 29); Здоровіші поранені.. ховалися од бомб під паровозами, в шлакових ямах, в бункерах для вугілля (Тют., Вир, 1964, 347).

3. заст. Тюрма, арештантське приміщення (спочатку влаштовувалося в землі, підвалі). — Два роки тому буде,— почав він ..— Сидів я тоді в отсій ямі в слідстві (Фр., II, 1950, 340); Сміливцеві ввижалося, ніби вже потягли його до княжого двору і вкинули в яму (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53).

4. діал., заст. Примітивна шахта для добування нафти. Он Матій у ямі робить, у штольні… Ну, правда,— каже сопух там, задуха, таке… (Фр., І, 1955, 112).

5. перен. Те, що характеризується брудом, застоєм, зосередженням низьких інтересів, інтриг, пороків тощо. Есери і меншовики остаточно скотилися 4-го липня [1917 р.] в помийну яму контрреволюційності, бо вони неухильно котилися в цю яму в травні і в червні, в коаліційному міністерстві і в схваленні політики наступу (Ленін, 34, 1973, 43); Данило, замість стати поетом, зробився петлюрівцем. І кому яке діло, як він замість романтичних вершин звалився в смердючу яму (Стельмах, II, 1962, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 644.

Яма, ями, ж.

1) Яма. Викопав у клуні велику яму. Рудч. Ск. І. 62. Вовки яму вирили да й жиють собі. Рудч. Ск. II. 194.

2) Могила. Хоч живий в яму лізь. Ном. № 2076. Вродила мама, що не прийме й яма. Ном. № 2074. Не погубляй її й душі її, та й нас не пхай живих у яму. Кв. Живого б любила, другу б задушила, а до неживого у яму б лягла. Шевч. 28. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Шевч. 14.

3) Є́ма. Погребъ. Шух. І. 109.

4) Часть ступи. См. Ступа 2, 3. Шух. І. 161, 162. Ум. Ямка. Рудч. Ск. І. 41. Ямочка. Завтра поранку викопаєм ямку і попа приведем, і в ямочку загребем. Чуб. III. 96.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 540.

я́ма

1) (зменшено-пестливі — я́мка, я́мочка) заглиблення в землі (природне або викопане, вигребене); об’єкт порівняння, наприклад у Т. Шевченка: «У долині, мов у ямі, На багнюці город мріє». Якийсь вражий син під самісіньким тином яму викопав (Марко Вовчок); Вовки вирили яму да й жиють собі (казка); Під лопухом у ямці Жук сидів (Л. Глібов);

2) (зменшено-пестливі — я́мка, я́мочка) = моги́ла (див. у 1 знач.) на основі цього значення постали фразеологізми: ляга́ти в я́му, іти́ до я́ми у знач. «помирати», а також копа́ти я́му у знач. «бажати комусь смерті»; на метафоризації значення ями як могили постали народні вислови: «Живцем мі в яму пхають», «Легше яму копати, як у неї лягати», «Не копай другому ями, бо сам упадеш», «Тягни лямку, доки не викопають ямку»; за повір’ям, яма, як і земля, може не прийняти до себе злу, недобру людину («Вродила мама, та не прийняла й яма»); за традицією, копачів могил перев’язували рушниками, і труну спускали в яму теж на рушниках, пор. у Т. Шевченка: «Рушниками, що придбала, спусти мене в яму». Хто вмер, то в ямі, а хто живий, то з нами (примовка); Ніхто чужої ями не залежить (І. Франко); Викопали хлопці яму чумакові, Наспід положили дошки ясенові (Я. Щоголев); Завтра поранку викопаєм ямку, і попа приведем, і в ямочку загребем (П. Чубинський);

3) стара назва тюрми, арештантського приміщення, оскільки спочатку воно влаштовувалося в землі, підвалі — звідси вираз ки́дати в тюрму́ від старого «в яму», а також словосполучення сиді́ти в тюрмі́ (в’язни́ці) (за аналогією до старого «в ямі»). Як не здохнеш у війта в ямі, загинеш у криміналі (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 662.

вгору