О́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до о́ко¹1. — Лікарі по очних хворобах кажуть, що очі цілком здорові, а вони весь час ріжуть і ріжуть, — додала дівчинка (Ів., Вел. очі, 1956, 77); // Стос. до хвороб очей та їх лікування. Очних лікарень [до Жовтневої революції] не будували, і населення продовжувало сліпнути від трахоми та інших захворювань (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 223).

∆ О́чна я́мка, анат. — заглиблення, в якому міститься очне яблуко; очна западина. Компреси і промивання очей зменшують запалення і очищають очні ямки від гнійних виділень (Лікар. рослини.., 1958, 88); О́чне я́блуко, анат. — кулясте тіло, що містить у собі світлозаломлюючий апарат ока і розгалуження зорового нерва. Орган зору складається з очного яблука і допоміжних апаратів: м’язів, слізних залоз, повік з віями, брів (Анат. і фізіол. люд., 1957, 156); Очі у вовків світяться тому, що дно очних яблук у них всіяне дрібними кришталиками солі, які відбивають навіть найслабше світло (Знання.., 11, 1971, 32).

2. Який відбувається при особистій зустрічі, при особистому спілкуванні; протилежне заочний.

О́чна ста́вка — одночасний допит віч-на-віч двох або кількох осіб для перевірки показань і усунення суперечностей у них. Пізно ввечері Максима, Володю й Галю кинули [поліцаї] до критої машини й повезли на очну ставку (Коз., Блискавка, 1962, 274).

3. Признач. для навчання з систематичним відвідуванням занять, пов’язаний з ним; протилежне заочний. Тепер на одинадцяти факультетах [Київського] університету трьома формами навчання (очне, заочне і вечірнє) охоплено понад 10 тисяч студентів (Наука.., 8, 1959, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 835.