ПРО́БА, и, ж.
1. Перевірка, випробування властивостей, якостей чого-небудь і результат такої перевірки. Ану, заспіваєм! Проби ради… (Шевч., І, 1963, 304); Інженер Ваденін зайшов до лабораторії і, поглядаючи на цілий ряд бетонних кубиків з різними пошкодженнями після проби,.. спитав, як справи (Коцюба, Нові береги, 1959, 183); Психологічні проби дають змогу виявити втомлення або збудження космонавта, скласти уявлення про його працездатність (Рад. Укр., 23.Х 1962, 3); Процент енергії, проростання і схожості визначають обчисленням середнього арифметичного чотирьох проб (Овоч., 1956, 71); // рідко. Те саме, що випро́бування 2. Та не сама тюрма була для мене найтяжчою пробою: засуд кримінального суду, а особливо.. засуд усеї суспільності, кинений на нас, страшенно болів мене (Фр., І, 1955, 16); По роках проби і блукань Прибився [Турчиновський] знов у рідну Березань (Зеров, Вибр., 1966, 37); // Репетиція. Пан директор, що співав завсігди в хорі другим тенором,.. не ходив на проби (Март., Тв., 1954, 198); — А як же буде з співами? Сьогодні ж неділя: на п’яту, як завжди, призначено пробу (Смолич, Мир.., 1958, 31); Після зими, уперше на ставку, Був жаб’ячий концерт. Вірніш — була то проба. І жабу вибрали стару За диригента (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 166); // кін. Зйомка актора в епізоді з метою виявлення відповідності його даних певній ролі у фільмі; результат такої зйомки. Ми негайно викликали його [актора] на пробу (Довж., III, 1960, 138); Для однієї і тієї ж ролі здебільшого відбирається кілька проб двох-трьох і більшої кількості акторів (Мист. кіно, 1955, 45).
Бра́ти (ста́вити) на про́бу — випробовувати певні людські якості, властивості. Зупинявся [Воронцов] біля десантних груп, звично брав на пробу їхній настрій (Гончар, III, 1959, 349); [Гелен:] Кассандро, послухай, нащо ти мене на пробу ставиш дотинками тими? (Л. Укр., II, 1951, 304); Для про́би; На про́бу — з метою перевірки, випробування, оцінки. Для проби він задав мені з букваря десять букв і проказав разів зо три (Збірник про Кроп., 1955, 17); — Я приніс сніп зжатої кукурудзи на пробу (Коб., III, 1956, 505); Дівчата на ходу лисицями зазирали у вози, обережно брали з полови посуд до рук на пробу (Гончар, Таврія, 1952, 25); Роби́ти (зроби́ти) про́бу — перевіряти робочі і т. ін. можливості чого-небудь; оцінювати якості, властивості кого-, чого-небудь. Пробу обраного узору слід робити на окремих маленьких зразках (В’язання.., 1957, 35); — Можемо зробити пробу, — мовить їжак. — Ану, побиймося об заклад, побачиш, чи я тебе [Зайця] не перегоню [пережену] (Фр., IV, 1950, 64); Саїд прийняв рішення зробити другого дня робочу пробу дрібномонтажного й пресувально-ковальського цехів (Ле, Міжгір’я, 1953, 237).
2. Частина чого-небудь, узята для дослідження, визначення складу, якостей, властивостей і т. ін. Ложкою на довжелезній залізній ручці Стьопа взяв останню пробу і, розсунувши лопаткою шлак, немов здувши пінку на молоці, вилив розтоплений метал у стакан (Собко, Біле полум’я, 1952, 9); Найкращим способом визначення, чи вилежування льону закінчилося, є відбирання проб. Для цього в різних місцях стелища набирають невеликі горсточки трести, з яких складають пробу вагою до 2-2,5 кг (Техн. культ., 1956, 84); // Дослідний зразок, екземпляр чого-небудь; взірець. Герман уже давніше звернув увагу на сей новий продукт [земний віск] і вислав проби його різним віденським хімікам (Фр., VIII, 1952, 379).
Бра́ти про́бу чого і без додатка: а) визначати склад, якість, властивість і т. ін. чого-небудь. Повільно проходжувався він [покупець] між величезних барил, брав пробу, нюхав (Тулуб, Людолови, II, 1957, 131); Брати пробу сталі; Брати пробу дозрілості хлібів; б) те саме, що Зніма́ти (зня́ти) про́бу. За Лідою прийшли з робітничої їдальні, щоб ішла брати пробу обіду (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 137); Зніма́ти (зня́ти) про́бу з чого — пробувати їжу на смак, куштувати; їсти. А тут Векла — підійшла, вклонилась. — Так вам, пане, ваше превосходительство, і капусняку дати, чи вже з самих вареників пробу знімете? (Головко, А. Гармаш, 1971, 397).
3. Кількість вагомих частин благородного металу в одиниці лігатурного металу (сплаву), з якого виготовляють ювелірні вироби і карбують монети. Три срібні чарки, густо вкриті позолотою, а одна і зовсім золота, з високою пробою, теж були на шовковій хустці (Кучер, Чорноморці, 1956, 396); Підрахунки показали, що на позолоту бані Софійської дзвіниці має піти три з половиною кілограми коштовного металу високої 96-ї проби (Наука.., 9, 1971, 48); // Тавро на зливках благородного металу або на виробах з нього, яке вказує на якість сплаву та його склад. На срібних виробах [XVIII ст. на Україні] зустрічається проба від 8 до 14 каратів включно (Укр. золотарство, 1970, 45).
$ Висо́кої (найви́щої, чи́стої і т. ін.) про́би хто, що — найкращої якості. Франко — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (Коцюб., III, 1956, 42); Тичина нікого не повторює в своїй добротній, високої проби чеканці поетичної строфи (Рад. літ-во, 7, 1967, 45); Низько́ї (невисо́кої і т. ін.) про́би хто, що — поганої якості. Він переконався, що молодий граф Едвін — чоловік дуже низької проби, картяр і розпусник (Фр., III, 1950, 166); Не завжди щастить журналам приходити на зустріч з читачем з повноцінним «багажем»: трапляються.. і твори невисокої ідейно-художньої проби (Рад. літ-во, 7, 1971, 29).
4. Літературний або мистецький твір початківця. Казку.. я хотіла послать в Галичину, в дитячий журнал, якщо вдасться мені добре ця проба (Л. Укр., V, 1956, 18); Перший мій сценарій.. був задуманий як комедійний, і перша режисерська проба.. теж була в цьому жанрі (Довж., І, 1958, 21); * Образно. Не менш талановиті його [морозу] скульптурні проби. Він користується як матеріалом чим тільки зможе (Коцюб., II, 1955, 433).
Про́ба пера́ див. перо́.
5. діал. Спроба. З біографічного боку вісімдесяті роки — то історія Франкових проб примиритися з галицькими народовцями (Крим., Вибр., 1965, 458); Удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів і змусити до проби порятунку всім разом (Хотк., II, 1966, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 111.