РАХУ́НОК, ч.
1. род. у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. Якщо рахунок звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати мені і його (Мирний, V, 1955, 423); // Результат спортивних зустрічей, змагань, цифрове співвідношення очок. Битви між їхніми командами точаться неймовірної запеклості, рахунок тут виявляється у таких цифрах, як 25 на 18 (Гончар, Тронка, 1963, 121); Нічийний рахунок матчу.
∆ Відкрива́ти (відкри́ти) раху́нок — у спортивній грі одержувати перше очко на свою користь; Повести́ раху́нок див. пово́дити1.
◊ В (на) [кінце́вому (оста́нньому)] раху́нку — кінець кінцем, зрештою. На рахунку вийшло, що ще винен [гуцул] підприємцеві 12 левів… (Хотк., II, 1966, 376).
2. род. а. Документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити за придбану річ, зроблену послугу, виконану роботу і т. ін. Щодо «Знання», то я давно збирався написати Вам, щоб Ви брали собі все, що буде мені належати.. Я хотів би мати тільки рахунок (Коцюб., III, 1956, 434); — Я завтра їду звідси.. Так от: щоб на завтра.. всі речі були влагоджені і рахунки оплачені (Л. Укр., III, 1952, 538); Хазяїн харчевні поспішив випередити жандармів і швиденько тицьнув Сахно до рук рахунок (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 81); — Добре, — потирав руки прокурор, — ясно. Відкіля брали? З лівого боку. А що це значить? Крадене. Ні рахунків, ні розписок (Кучер, Трудна любов, 1960, 239).
3. род. у, перев. мн. Облік, підрахунок прибутків і витрат у господарстві, а також запис такого обліку, підрахунку. Куна.. сидів у своїй світлиці над рахунками (Фр., II, 1950, 80); Дядько.. завжди коло діла: то по господарству, то біля своїх рахунків у кабінеті (Гр., II, 1963, 10); Пізно ввечері виходили Павло з Варварою після перевірки рахунків в управі колгоспу (Кир., Вибр., 1960, 324).
4. род. у, перев. мн., бухг. Фінансові операції якого-небудь підприємства, якоїсь установи або окремої особи, а також облік таких операцій.
∆ Відкрива́ти (відкри́ти) раху́нок в оща́дній ка́сі (в ба́нку і т. ін.): а) вносити перший грошовий вклад до ощадної каси, банку і т. ін.; б) надавати кому-небудь право провадити фінансові операції через банк, ощадну касу і т. ін.; Закрива́ти (закри́ти) раху́нок див. закрива́ти; Контокоре́нтний раху́нок див. контокоре́нтний; Пото́чний раху́нок див. пото́чний.
◊ Бу́ти (ма́ти) на раху́нку в кого — у когось є в наявності трудові, бойові і т. ін. здобутки. На рахунку в Яшка був не один вправно змонтований шлюз (Дмит., Наречена, 1959, 241); Бу́ти на раху́нку якому — вважатися, визнаватися яким-небудь. — А посівну провалювати і залишати колгоспників без куска хліба із-за того, щоб ти був на хорошому рахунку, я не буду (Тют., Вир, 1964, 98); Відкрива́ти (відкри́ти) особи́стий раху́нок (особи́сті раху́нки) — починати вести свій облік чого-небудь. Сьогодні десятки тисяч робітників, колективи бригад і цехів відкрили особисті рахунки економії на честь 50-річчя Великого Жовтня (Ком. Укр., 11, 1966, 42); Відно́сити (кла́сти і т. ін.) за (на) раху́нок кого, чого — вважати кого-, що-небудь причиною чогось. Стара їмость і чоловік клали все то на рахунок вагітності, і Маруся не розчаровувала їх (Хотк., II, 1966, 80); За (на) раху́нок чий, який — використовуючи чиїсь або якісь кошти. Людина, яка одержувала б від суспільства будь-які блага, не беручи участі в праці, була б дармоїдом і жила б за рахунок інших (Програма КПРС, 1961, 104); Початкову освіту Є. С. Федоров здобув у сім’ї, а після смерті батька навчався в військовій гімназії на казенний рахунок (Видатні вітч. географи.., 1954, 105); Запи́сувати (записа́ти, прийма́ти, прийня́ти, бра́ти, взя́ти і т. ін.) на свій раху́нок що — вважати що-небудь таким, що стосується себе. — Ось так, товаришу комісаре, можеш записати на свій бойовий рахунок перший похід, — обернувся до мене Олександр Васильович вдоволено (Логв., Давні рани, 1961, 72); Тільки один «грек» ішов спокійно.. і, здавалось, цілком не приймав на свій рахунок епітету [епітета] «фараон», який прип’яла йому свавольна [свавільна] дітвора (Коцюб., І, 1955, 205); За раху́нок кого, чого — використовуючи кого-, що-небудь з певною метою. Підвищується родючість грунтів за рахунок збільшення виробництва і внесення органічних добрив (Хлібороб Укр., 1, 1969, 8); Скида́ти (ски́нути) з раху́нку (з раху́нків) кого, що — не брати кого-, що-небудь до уваги, не рахуватися з кимось, чимось.
5. род. у, рідко. Те саме, що рахува́ння. До деяких предметів, головно до рахунків, його зовсім не тягло. Година рахунків бувала йому найтяжчою мукою (Фр., VIII, 1952, 396); Музики, рахунків та інших наук Юзя набувала.. спочатку дома (Л. Укр., III, 1952, 662); «Дядькові» доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби (Стельмах, І, 1962, 380).
◊ Без раху́нку — не рахуючи, дуже багато. Усю силу, усю любов, усю душу свою без рахунку клала молода мати [на дитину] (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64); Бра́ти (взя́ти) в раху́нок кого, що — рахуватися з ким-, чим-небудь, зважати на когось, щось. — Візьміть у рахунок, яка зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали, так куди вже телятам витримати? (Тют., Вир, 1964, 112); В раху́нок чого: а) (бухг.) відносячи прибутки або витрати до якої-небудь статті бюджету; б) за планами, зобов’язаннями якого-небудь часу. Машинобудівники випускають продукцію в рахунок грудня (Рад. Укр., 5.XI 1952, 1); Не йти в раху́нок — не братися до уваги, не враховуватися. Вже три місяці як вийшов перший том, а російська періодична преса — анічичирк, ні словом не обізвалася.. Рецензія в «Речи» — кажучи межи нами — зовсім не мудра, не йде в рахунок (Коцюб., III, 1956, 389).
6. род. у, розм. Те саме, що розраху́нок 5. Недавно на другій женився [Авлет], Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав (Котл., І, 1952, 252); Пиши мені, Вірунечко, з таким рахунком, щоб я дістав лист ще 27, бо вже 28 можу виїхати до Леонтовича (Коцюб., III, 1956, 309); План Марусяка був дійсно шалений, побудований скорше на психології, як на рахунку (Хотк., II, 1966, 241).
7. род. у, розм. Користь, вигода. Про себе.. подумав [Славко], що нема ніякого рахунку лишатися [на обід], бо видів, що з його думок сьогодні вже жадна не сповниться (Март., Тв., 1954, 326).
8. род. у, перев. мн. Взаємні грошові розрахунки. Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито; ..Василь сердився, пирскав, червонів (Коцюб., І, 1955, 322); «Що то мені казав Турковський недавно? Якісь непорозуміння, якісь поплутані рахунки з комірниками моїх домів…» (Л. Укр., III, 1952, 511); // Взаємні претензії, образи і т. ін. [Олена:] З писарем і війтом у нас є осібні рахунки (Фр., IX, 1952, 72); [Воронін:] Бий. Я захищатись не буду. [Антін:] Дешево хочеш розплатитись. Рахунки у нас складніші (Лев., Драми.., 1967, 377); — З Федотом побився. — За віщо? — Старі рахунки (Тют., Вир, 1964, 219).
◊ Зво́дити (звести́) раху́нки з ким: а) вести взаємні грошові розрахунки. — Що, і це доплатне? — вколола Галя подружку.. — Нічого! — сказала кирпатенька весела дівчина: — Вона з ним потім рахунки зведе! (Головко, І, 1957, 490); б) див. зво́дити; Кінча́ти (кінчи́ти, покінчи́ти і т. ін.) раху́нки з ким — обривати, припиняти які-небудь зв’язки, стосунки з кимось. З Когеном я ще раз поважно перебалакаю, хоч чи вийде що з цього? З тим брехуном не дійдеш до ладу. Доведеться, мабуть, через суд кінчити з ним рахунки (Коцюб., III, 1956, 182); Кінча́ти (кінчи́ти, закінчи́ти, покінчи́ти і т. ін.) раху́нки з життя́м — умирати наглою смертю, наклавши на себе руки, заподіювати собі смерть. Козак у баладі «Причинна» і Катерина з однойменної поеми не знаходять виходу в горі й кінчають рахунки з життям (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 619); Він ще в сьогоднішню ніч закінчить свої рахунки з життям через нещасне кохання… (Хотк., II, 1966, 57); Пред’явля́ти (пред’яви́ти) раху́нок кому, чому — ставити свої вимоги перед ким-, чим-небудь, заявляти про свої претензії і т. ін. Серйозний рахунок було пред’явлено плануючим органам, які часто зволікають розв’язання питань капітального будівництва (Рад. Укр., 15.І 1964, 2); Народи світу пред’являють суворий рахунок імперіалізму, з вини якого лишаються нерозв’язаними корінні проблеми, які гостро стоять перед людством і які воно могло б розв’язати вже сьогодні (Наука.., 11, 1969, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 457.