ЗО́ЛОТО, а, с.

1. Хімічний елемент, благородний метал жовтого кольору, гнучкий, тягучий і ковкий. Із нор золото виносять. Щоб пельку залити Неситому!.. То каторжні (Шевч., І, 1951, 244); Хрести на церкві горіли, неначе вилиті з щирого золота (Н.-Лев., III, 1956, 317); — Я ж свердлувальником був,— доводив він.— Візьміть мене, не пошкодуєте! Я вам золото знайду в тайзі… (Донч., II, 1956, 21); * Образно. Знов зацвітуть лани широкі гарячим золотом пшениць (Сос., II, 1958, 197); * У порівн. — Хай тобі, дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий (Стельмах, І, 1962, 6); // перен. Про золотисте забарвлення чого-небудь. Ліс, повитий срібноперим димом, В синяві, у золоті, в іржі — Ніби осінь пензлем невидимим В небі розписала вітражі (Рильський, III, 1961, 323).

◊ Бі́ле зо́лото — бавовна. Узбецька РСР — це республіка першокласної соціалістичної індустрії, сучасних машин, вугілля і нафти, газу й кольорових металів. Це край білого золота — гордості і слави народної (Ком. Укр., 10, 1965, 56); На вагу́ зо́лота див. вага́; Чо́рне зо́лото: а) нафта. Нафту справедливо називають чорним золотом. По-перше, це дуже цінне пальне, значно калорійніше за кам’яне вугілля. По-друге, вона є багатющою сировиною для хімічної промисловості (Наука.., 5, 1964, 5); б) кам’яне вугілля. Візьму своє покинуте кайло і піду.. чорне золото рубати (Сос., І, 1957, 58).

2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін. [Женя:] Мама продасть брильянти і золото і те все розділить меж [між] нами (Кроп., II, 1958, 456); — Золото закопане під підлогою в канцелярії, біля печі… Там є дорогоцінне каміння, персні, годинники. Все беріть! (Петльов., Хотинці, 1949, 174); — Наш панич вже має собі панну. Там така кучерява, а ходить уся в золоті (Н.-Лев., II, 1956, 77); // Спеціальна золотистого кольору фарба, яка застосовується в поліграфії. Під фотографіями стояла і дата — золотом витиснений 1901 рік (Сенч., На Бат. горі, 1960, 8); Тиснена золотом грамота; // Позолочені шовкові нитки для гаптування, ткання і т. ін. Шевці, підобгавши ноги під себе, ледве помітні з-за купи товару, гаптували капці сріблом та золотом (Коцюб., II, 1955, 124); В залі гасне світло. Завіса блищить пишним золотом розшивки, її освітлюють прожектори з бокових лож і рампа (Ю. Янов., II, 1958, 19).

◊ Всі (і) ко́зи в зо́лоті див. коза́.

3. збірн. Золоті монети, гроші і т. ін. Чужими руками добре вогонь загортать, а своїми золото брать (Номис, 1864, № 9665); Тільки б дав нам біг щасливо Повернутися додому,— Срібла-золота насиплю Я співцеві дорогому!.. (Л. Укр., І, 1951, 379); — Мільйонери за золото звикли купувати цілі уряди й держави (Кучер, Чорноморці, 1956, 307); До революції Росія щороку виплачувала закордонним фірмам за ефірні масла близько 6 мільйонів карбованців у золоті (Наука.., 7, 1955, 29); // перен. Про велике багатство, розкоші. Виходить тоді отаман сам з пущі і промовляє до неї: — Віддай, пані, гроші! Пожила ти у золоті, у розкоші, буде вже з тебе: дай іншим! (Вовчок, І, 1955, 358).

∆ Знак зо́лота див. знак.

◊ Закупа́тися в зо́лоті див. закупа́тися².

4. перен., розм. Про щось дуже цінне, гарне або про кого-небудь, вартого, гідного поваги. — Тут ліс, пане,— золото! І на цілому світі такого дубка кат має (Мирний, IV, 1955, 157); Слово срібло, а мовчанка золото. Це саме золото не раз виручало Давида (Добр., Тече річка.., 1961, 153); — Ти, хлопче, не чув про мого сина? Е, там який парубійко! Не син, а золото (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 21); // Ласкаве звертання до кого-небудь. Через річеньку, через болото, Подай рученьку, моє золото! (Укр.. лір. пісні, 1958, 138); — Тетяно, золото! Може, з нас щось вийде, може, з нас люди будуть, давайте учитись (Вас., II, 1959, 83); // ірон. Пані умисне її перед столовниками соромить: — От дівка, от золото, от ледащиця! (Вовчок, І, 1955, 267).

ЗОЛОТО… Перша частина складних слів, що відповідає слову золоти́й у 1 знач., напр.: золотозу́бий, золотоба́рвний, золотобо́кий, золотоголо́вий, золотоли́стий, золотоо́кий, золотопе́рий; слову зо́лото у 1 знач., напр.: золотодобува́льник, золотода́йний, золотоку́тий, золотоприйма́льний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 682.

Золото, та, с. Золото. Гліб. 30. Князі, що золотом чертоги і сріблами світлиці наповняють. К. Іов. 8. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Мет. 26. Піднесли йому дари: золото, ладан і миро. Єв. Мт. І. 11. Ум. Золотце. Чуб. III. 286.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 178.

золото = злото —

1) благородний метал жовтого кольору, гнучкий, тягучий і ковкий; здавна виступає ознакою багатства і контрастом до злиднів, бідності (кажуть: «Золото миєм, а самі голодні виєм»); сим­вол цінностей, але часто й фаль­шивих, бо кажуть: «Щодня одного золото, то для другого болото», «Не все золото, що блищить»; вод­ночас приваблює і страшить, тому кажуть: «Із золотом, як із огнем, тепло і страшно»; ознака багат­ства, але частіше нечесно нажито­го: «Золото іде все до золота», «Зо­лото і в болоті блищить»; ознака жадібності й скупості: «Помер з голоду на купі золота», «Від злота аж капає»; як досконалий метал, що не піддається псуванню, золо­то зробилося символом найдорожчого, найдосконалішого і в цьому розумінні широко вживається в колядках, у величальних піснях, де бачимо «коники золотогриві», вербу «золотокору», де в пана «зо­лота брама», в оленя на рогах «зо­лотий терем», а на деревах «золота ряска», де навіть воли з «золотими роженьками», і впряжені вони в сохи «все золотії», де в полі росте «золотий колос», з якого сиплеть­ся «золоте зерно»; у дівчини «золо­тий перстенець», «золоті чобітки», «золотий пояс», а сама вона сидить на «золотому стільчику» в «золото­му теремі»; ця досконалість сто­сується і внутрішнього світу люди­ни: «золота людина», «людина з золотим серцем»; саму ж людину (дорогу серцю) називаємо пестли­во зо́лотко чи зо́лотце; відомі та­кож сонячні символи — золоті яб­лука, золота птиця — Жар-Птиця (див.); символізує також земний вогонь, як у загадці: «Чорний чер­нець по коліна в золоті стоїть» (горщик із золотом — вогонь у пе­чі); дівочі сльози теж золото: «Іде Маруся до вінця, Сіє золото з ру­кавця, За нею батенько ступою, збирає золото рукою»; але зібрати золото, тобто утерти сльози, може тільки милий. Піднесли йому [Ісусу] дари: золото, ладан і миро (Біб­лія); Із нор золото виносять, щоб пельку залити Неситому!.. (Т. Шев­ченко);

2) коштовні золоті речі; старовинний дорогий золототка­ний одяг і т. ін.; також золоті нитки для гаптування, ткання тощо. Хо­дить уся в золоті (І. Нечуй-Ле­вицький); Шовком шила, шовком шила, золотом рубила (А. Метлинський), Тіло в злоті, а душа в мер­зоті (прислів’я);

3) золоті монети, гроші і т. ін. Чужими руками добре вогонь загортать, а своїми золото брать (М. Номис); Золото-срібло губу затикає (М. Номис); Золотом очі засиплять — нічого не побачиш (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 253-254.