Про УКРЛІТ.ORG

вага

ВАГА́, и́, ж., тільки одн. 1. Важкість (у 1 знач.) предмета, що звичайно визначається зважуванням. Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Фр., IV, 1950, 201); За витоптані буряки Митько приніс бабі Христі щуку вагою в п’ять кілограмів (Донч., VI, 1957, 146); Поринаючи в ці думки, Мар’ян навіть відчув вагу коси у руках (Стельмах, Хліб.., 1959, 183).

Важка́ вага́ див. важки́й; Жива́ вага́ див. живи́й;

Забі́йна вага́ див. забі́йний; Легка́ вага́ див. легки́й;

Молекуля́рна вага́ див. молекуля́рний; Пито́ма вага́ див. пито́мий; Сере́дня вага́ див. сере́дній; Чи́ста вага́ див. чи́стий.

◊ На вагу́ зо́лота — дуже дорого, високо цінується. — Це у вас [у Середній Азії] вода на вагу золота, а в нас цього добра вистачає (Збан., Між.. людьми, 1955, 4); Та кожен інженер тут на вагу золота (Ле, Міжгір’я, 1953, 38).

2. перен. Значення, вплив. [Кобзар:] І слово — не полова, і воно велику вагу має (Мирний, V, 1955, 87); Нові завдання тривожили його допитливий мозок, нові досліди величезної ваги стояли перед ним (Донч., І, 1956, 369); У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий грунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір’ям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 215).

3. Важкий предмет (предмети), тягар, вантаж і т. ін. А так як на одному коні далеко не заїдеш і багато ваги не завезеш, то вони спрягались кіньми (Н.-Лев., II, 1956, 366); Три тіні зігнулися під якоюсь вагою — щось несуть на плечах (Мирний, II, 1954, 20); Зеленим пушком кучерявилась дрібненька і напрочуд тонка травиця, для якої і краплина роси була вагою (Стельмах, II, 1962, 144); * Образно. На серце моє, на голову, на всеньке тіло вагою налягло лихо (Коцюб., І, 1955, 144).

Бу́ти (ста́ти) у вазі́ — бути (стати) вагітною. На третій годочок я стала у вазі (Барв., Опов.., 1902, 97).

4. Система мір, застосовувана при зважуванні. Десяткова вага.

5. Прилад для зважування. Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки — таке важке, що й не зважити на вазі! (Вовчок, І, 1955, 383); Керівництво колгоспу привезло вагу в поле, щоб виміряти й визначити загальні показники зібраного врожаю (Смолич, III, 1959, 449).

6. фіз. Сила, з якою нерухоме відносно Землі тіло діє на підпору внаслідок тяжіння. Центр ваги́ див. центр.

7. звете. Те саме, що вага́ння 1, 2. Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Шевч., І, 1951, 201); [Доля:] Ти стоптав дивоцвіти без ваги попід ноги (Л. Укр., III, 1952, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 273.

Вага, ги, ж.

1) Вѣсъ. На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. Вагою дати. Отпустить на вѣсъ. важкою вагою. Съ великимъ трудомъ.

2) Тяжесть, бремя, грузъ. Хури йшли з вагою. Широко ступав Марко, здавалось, і ваги ніякої не було у його на плечах. Стор. МПр. 25. Ото ж на мене вагою сіло. Ном. № 13275. Усяка людина має свою вагу на світі. К. (О. 1861. VI. 28).

3) Вѣсы. Ой, хто б узяв та зважив моє горе! хто б на вагу зложив моє нещастя. К. Іов.

4) Гиря. Я бачив ув Одесі самограйну машину: ваги колеса повертають, а вона й грає, так само як у дзиґаркові. Канев. у.

5) Вѣсъ, значеніе, сила. Це для мене не має жадної ваги.

6) Бути у вазі. Быть беременной. На третій годочок я стала у вазі: Господь і мені дав. Г. Барв. 97.

7) Колебаніе. Гой ги, вороги! ми не маєм ваги! Шевч. 57. Ревуть, лютують вороги, козацтво преться без ваги — і покотились яничари. Шевч. 59.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 120.

ва́га = ва́ги = терези́ = ша́льки — прилад для зважування; давній і загальнолюдський символ справед­ливості; латинська Справедливість (Юстиція) має в одній руці меч, а в другій — терези; ваги фігурують як атрибут архістратига Михаїла, бо він кожному із збунтованих ангелів, згідно з волею Божою, віддавав належне за його прови­ни; в українській шкільній драмі XVIII ст. Справедливість має в ру­ці шальки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 62.

вгору