ХА́ТНІЙ, я, є.
1. Прикм. до ха́та 1, 2. Хатні голі стіни — полупані, мороз повиступав на їх [них] сизим інеєм (Мирний, IV, 1955, 286); Весняне повітря потоками лине У хатнє віконце (Крим., Вибр., 1965, 72); Він підходить до хатнього піддашшя, перед порогом тупає ногами, обтрушує з чобіт сніг (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 163); В тісній землянці, устаткованій всілякими хатніми речами (тут було навіть люстро), було тепло й привабливо (Досв., Вибр., 1959, 180); Шухляди його стола виповнені були паперами з синіми рядками й наситили хатнє повітря специфічним запахом (Коцюб., І, 1955, 406); // Який веде до житлових кімнат, внутрішній. Сінешні двері були одчинені, з хатніх у сіни пробивалася тоненька, як павутинка, смужечка світла (Перв., Дикий мед, 1963, 372); // Стос. до ведення домашнього господарства. [Килина:] Оце вже якось я в полі обробилася, то треба роботі хатній дати лад (Л. Укр., III, 1952, 234); // Вигот. в домашніх умовах. Штани кортові, чорні, як дьоготь, він вибрав собі, фабричні, це вам не яке-небудь хатнє полотно (Горд., Діти.., 1937, 172); // Який одягають, носять у хаті, вдома; домашній. Батько пройшов до себе, скинув сюртук, надяг хатній піджак, тоді сів до піаніно (Смолич, II, 1958, 17); Гетьман був у простому хатньому одязі — у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (Панч, Гомон. Україна, 1954, 402); // Який любить проводити час удома, постійно перебуває в хаті. [Степан:] Не здивуйте! Вона у нас хатня, промеж людьми негусто бува, все більш під материним крилом, то навряд чи зугарна до ладу й відповісти (Кроп., II, 1958, 56).
Ха́тній скарб див. скарб.
&́9671; Ха́тня мо́рква див. мо́рква.
2. Який живе, росте в хаті, пристосувався до домашніх умов (про тварин, рослини); домашній. А Чубчик, сивий голубок, Живе на голуб’ятні. Хоч він до хати дуже звик, Але він птах не хатній. Він любить простір голубий, Повітря й чисте небо, І десь у клітці під замком Його тримать не треба (Мур., Піонер. слово, 1951, 105); Миша хатня разом із щуром сірим є основним шкідником в зерносховищах (Звірі.. Карпат.., 1952, 53); Давньогрецькі митці богиню мудрості та військової справи Афіну (у римлян — Мінерва) часто зображували з «мудрим» птахом совою, яку називають ще хатнім сичем (Знання.., 6, 1971, 32); // рідко. Який вирощують удома. — А де це ваші люди, що не видно їх у селі? — запитав я дядька, який почав курити цигарку з хатнього тютюну (Досв., Вибр., 1959, 39).
3. Який обслуговує чию-небудь сім’ю, допомагає вести домашнє господарство. Поблизу будинку стояли два флігелі. В одному жив управитель з родиною, а в другім — хатня прислуга: кухар, покоївки (Головко, А. Гармаш, 1971, 378).
Ха́тня господи́ня див. господи́ня; Ха́тня робітни́ця див. робітни́ця.
4. Стос. до хати (у 3 знач.). Нащо вони зробили свідком хатнього болота ту чисту душу?.. (Коцюб., І, 1955, 408); Прославимо того, хто серед дітей та унуків Стріне у хатнім теплі старість повільну свою (Зеров, Вибр., 1966, 286); // у знач. ім. ха́тні, ніх, мн. Члени сім’ї, мешканці хати. На столі шипів самовар, довкола сиділо кілька чоловік — хатні й, очевидно, гості (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 195); За кілька днів до Жовтневих свят Петро поїхав до Дунаєвець купувати хатнім обнову (Бабляк, Жванчик, 1967, 159); // перен. Приватний, особистий, родинний (про справи, інтереси, погляди і т. ін.). [Лісовик:] Не гідна ти дочкою ліса [лісу] зватись! бо в тебе дух не вільний лісовий, а хатній рабський! (Л. Укр., III, 1952, 250); — Воїн менше за інших заполонений вузькими хатніми інтересами. Він постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям (Гончар, III, 1959, 283); // у знач. ім. ха́тнє, нього, с., перен. Приватне, особисте, родинне. Маленькій людині Можна б жити в маленькім садочку.. І думати тільки про хатнє (Мисик, Верховіття, 1963, 5).
&́9671; Розголо́шувати ха́тні спра́ви див. розголо́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 31.