Про УКРЛІТ.ORG

робітниця

РОБІТНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до робітни́к 1, 2, 4. Робітниці кинули роботу і пішли з фабрики (Н.-Лев., II, 1956, 99); Котра дівка робітниця до тої берися. Але котра ледащиця бігме, стережися (Коломийки, 1969, 250); А он біля дівчат походжає найстарша робітниця, вона настановлена, щоб глядіти, аби хто чого не зіпсував чи не вкрав (Л. Укр., III, 1952, 491); — Вдень я ходив до Вовчихи. Ми з її робітницею витрушували й вибивали килими й плахти та стирали пил з картин (Сміл., Сашко, 1957, 116); * Образно. Література, так як і наука сьогочасна, повинна бути робітницею на полі людського поступу (Фр., XVI, 1955, 13).

Ха́тня (дома́шня) робітни́ця — жінка, яка виконує всю хатню (домашню) роботу в кого-небудь за наймом. — Я тут [у Києві] із сорок восьмого, а сама кагарлицька… Спочатку Хрещатик відбудовувала, а потім у хатні робітниці дівчата підбили (Зар., На.. світі, 1967, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 585.

Робітниця, ці, ж. Роботница. Батенько іде, хвалить мене: оддали дочку робітницю: по сім кіп жне. Чуб. V. 723. Ум. Робітничка, робітнонька. Зіронько вечірняя, то жесь освітила, а з дому домівнонькою, а з поля робітнонькою. Рк. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 26.

вгору