Про УКРЛІТ.ORG

скарб

СКАРБ, у, ч.

1. Коштовності, гроші, цінні речі. Усі скарби з своїх скарбниць оддав би [Саіб] за волю (Н.-Лев., IV, 1956, 34); Черевань доскочив собі незчисленного скарбу (П. Куліш, Вибр., 1969, 49); Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі — така вона скупа була, що ніколи зроду не розлучалася з тими скарбами своїми ні вдень, ні вночі (Вовчок, І, 1955, 358); // Коштовності, гроші і т. ін., сховані в потаємному місці, закопані в землю. В оцім яру є озеро й ліс попід горою, А в лісі скарб (Шевч., І, 1963, 116); — Піди, сину, аж до моря, До гирла Дунаю, Та викопай мої скарби, Бо я помираю (Рудан., Тв., 1959, 86); Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух перекази про скарби, закопані тут запорожцями (Гончар, Тронка, 1963, 217); * У порівн. Ці два слова [одібрати землю] досі лежали на споді кожного серця, як захований скарб (Коцюб., II, 1955, 73); // перев. мн. Природні багатства надр, лісів, морів і т. ін. — В тій нашій рідній подільській землі лежать величезні скарби і ждуть тілько вмілої руки, котра б зуміла покористуватись ними (Фр., II, 1950, 369); Свої скарби розкрив Донбас (Рильський, І, 1956, 183); — Дивлюся я на оці лани, як буйно все росте у нас. Скарби які!.. (Коп., Вибр., 1953, 346); Дуже важливою проблемою є освоєння невичерпних скарбів океану (Знання.., 10, 1967, 12).

◊ Ні за які́ ска́рби́ [в сві́ті] — ні в якому разі, ні за що. На лице дівчини, що йшла обік нього, не був би глянув ні за які скарби в світі (Фр., VII, 1951, 247).

2. перев. мн., чого, які. Духовні та культурні цінності, які створила людина. [Нартал:] Ти показав мені ще інші скарби,— світ філософії, науки, хисту,— і я, нещасний варвар, думав щиро, що я римлянином навіки став (Л. Укр., II, 1951, 431); Соціалізм уперше в історії забезпечив трудящим масам доступ до скарбів людської культури, створив усі умови для її бурхливого розвитку (Ком. Укр., 12, 1961, 27); Яке щастя! У мене на руках неоціненні скарби — «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка і твори Миколи Васильовича Гоголя (Ковінька, Кутя.., 1960, 91); Пісенний скарб нашого народу майже незліченний: повністю його важко зібрати навіть у найбільшому і найповнішому виданні! (Мас., Життя.., 1960, 120); Мовні скарби.

3. перен. Хто-, що-небудь надзвичайної цінності, з винятковими достоїнствами, якостями і т. ін. Робітник охочий, веселий, жартовливий [жартівливий] та співучий, у котрого «очі грають» і «жили ходять» при роботі, є великим скарбом (Фр., III, 1950, 126); — Тут у мене скарб. Не вірите? Насіння многолітньої пшениці везу (Донч., VI, 1957, 429); На лиці [Груні] було тільки й скарбу, що великі чорні очі (Чорн., Красиві люди, 1961, 60); // Людина або річ особливо потрібна, дорога для когось. Ви [книжки] мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша (Зеров, Вибр., 1966, 377); Рушниця стара, облізла, але для Романа вона — безцінний скарб (Донч., II, 1956, 289); // Багатство розуму, почуттів і т. ін. Тридцять п’ять літ Ви [М. Лисенко] наділяли всіх багатством своєї душі і склали в серцях наших цілі скарби (Коцюб., III, 1956, 252); Ні,.. Немає в серці сили, Бо ми з душі скарби свої Потроху розгубили (Сам., І, 1958, 139); Дьяконов за юнацькою своєю безтурботністю і не підозрював, які скарби таїть у собі душа цього простого, завжди трохи замкнутого, роботящого батарейця (Гончар, II, 1959, 61); В свій дитинний вік відрадний Носив я в серці скарб чуття (Зеров, Вибр., 1966, 420); // у сполуч. із сл. мій, розм., рідко. Пестливе звертання до дорогої, любої людини. [Неріса:] Дозволь мені вступити до театру.. [Антей:] Моя кохана! Скарбе мій! Не дам, не дам тебе юрбі тій безсоромній! (Л. Укр., III, 1952, 427).

4. розм. Господарські речі; пожитки, майно. Те, що предки потом збили, Скарб, худобу накопили — Все козак прогайнував (Бор., Тв., 1957, 80); Прикотив [Ференц] звідкись свій дитячий візок з різним скарбом: сувої полотна, фарби, папір… Іншого майна у Ференца не було (Гончар, III, 1959, 229).

Ха́тній (дома́шній) скарб — речі домашнього вжитку. Настрічу нам попадаються хури, наладновані .. горшками, жінками, скринями і іншим домашнім скарбом (Коцюб., II, 1955, 237).

5. заст. Кошти. Буду я з тебе великії скарби мати (Сл. Гр.); Голова зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб (Н.-Лев., II, 1956, 259); // у знач. присл. ска́рбом. На чиї-небудь кошти. Козацьким скарбом будували [церкви] (Сл. Гр.).

6. заст. Скарбниця (у 1 знач.). — Як старшина з гетьманом розпорядила, так і зосталось. Давай посполитий до скарбу і подачку [податок] од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати (П. Куліш, Вибр., 1969, 118).

7. заст. Поміщицьке володіння, маєток на Правобережній Україні. Тато з сином служили в скарбі і пасли оба воли (Україна.., І, 1960, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 252.

Скарб, бу, м.

1) Сокровище, кладь. Колись наші діди над сією річкою козакували, да в сій річці скарби поховали; як будете скарби находити, будем з вами пополам ділити. ЗОЮР. І. 55.

2) Богатства, финансы, средства. На церкви накладали…, которі давнім козацьким скарбом будували. Макс. (1849), 47. Буду я з тебе великії скарби мати. Мет. 393.

3) Казна. Левч. 55. Казенное учрежденіе. А то робили ми в Раківці, мур становили у скарбу. Грин. II. 94.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 132.

скарб

1) заховані в землі чи в іншому місці великі цінності — гроші, коштовності, самоцвіти, прикраси, зброя, цінні речі; скарби з’являлися в бурхливі часи історії, під час воєн, облоги міст та інших екстремальних подій; люди закопували цінності, а потім гинули, а закопані речі ставали скарбами; знайдено багато скарбів часів переселення народів, княжих часів, періоду Козаччини (відомі скарби: Перещепинський, Чорної Могили, Кульобський, Чортомлицький та ін.); по всій Україні були поширені вірування в чарівні скарби (див. скарбни́к2); коли хто копає такий скарб, не можна нічого лихого казати, бо скарб розсердиться, не можна його хрестити, бо зникне; може приймати різні постаті — діда, що просить дівчину, щоб втерла йому ніс, та втирає, і він розсипається грішми; уосібнення скарбів, за В. Гнатюком, — парубок, кінь, корова, білий баран, білий собака, гуска, гадюка, кобиляча голова, півень, свиня, щука в колодязі; Генера́льний скарб див. Військо́ва скарбни́ця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 545-546.

вгору