ТЕ́МРЯВА, и, ж.

1. Відсутність світла, освітлення; пітьма, темнота. А на світ насувала темрява. Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Гр., II, 1963, 431); Панько вийшов на двір, а там така темрява, хоть око виколи: носа свого не видко (Март., Тв., 1954, 158); Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці, Маючи добру заслону у темряві чорної ночі (Зеров, Вибр., 1966, 256); // Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. Із темряви раптом виринула жіноча постать (Головко, II, 1957, 575); Комвзводу побіг у темряву (Тют., Вир, 1964, 528).

◊ Кромі́шня те́мрява див. кромі́шній.

2. перен. Щось незрозуміле, невідоме. Перші кроки українського театру, як і слід чекати, поки що для нас оповиті темрявою (Від давнини.., І, 1960, 159).

3. перен. Відсталість, некультурність, неписьменність. Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Коцюб., III, 1956, 281); У Мар’янівці ми тяжко бідували, жили в найманій хаті, на чужій садибі — поміщика Бредюкова. У самому селі — злидні, темрява, варварство, з горілкою, бійкою (Минуле укр. театру, 1953, 11); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити… з неписьменністю і темрявою (Цюпа, Україна.., 1960, 66); Безпросвітня темрява тяжіла над трудовим людом. Можливість вчитися мали лише діти заможних (Ком. Укр., 6, 1968, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 71.

Темрява, ви, ж. Мракъ, темнота, тьма. Роскинеш темряву — і ніч настане. К. Псал. 237. Очі згасли, і всю душу темрява окрила. К. Псал. 92. Тьма-те́мрява. Безчисленное множество. Там він бачив, крий Боже, яку тьму-темряву всякої, превсякої птиці. Стор. МПр. 167.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 254.

те́мрява = темнота́ = тьма — відсутність світла, освітлення; пітьма; у переносному розумінні — щось незрозуміле, невідоме; також відсталість, некультурність, неписьменність; з темрявою пов’язують розгул нечистої сили (звідси те́мні си́ли), тому пітьма навіює страх, небезпеку; темнота призводить до різних неприємних ситуацій, тому кажуть: «Темно, хоч падай», «Темно, хоч око виколи», «Темно, хоч татарву вези»; темрява бореться зі світлом, одне приходить на зміну іншому («Темрява перед світлом мусить уступити»); за Біблією, при створенні світу Бог спочатку створив небо та землю, а потім «відділив світло від темряви», — «І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч»; дев’ята кара Господня — це темрява: «І сказав Господь до Мойсея: «Простягни свою руку до неба, — і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її»; не випадково народ каже: «Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться»; у народній загадці темнота — вовк; див. ще Світови́д2. Розкинеш темряву — і ніч настане (П. Куліш); А що мені даси, як я виведу тебе із цієї темноти? (казка); А безрозумна темнота до Дніпра прожогом рине (П. Куліш); у сполученні: тьма-те́мрява, тьма-тьму­́ща — безліч, сила-силенна. Там він бачив, крий Боже, яку тьму-темряву всякої, превсякої птиці (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 591.