СВИНЯ́, і́, ж.

1. Парнокопитий ссавець родини свинячих, свійський вид якого розводять для одержання м’яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура. З-за хати хлівець визирає, льох чорніє… Уже завелась [на господарстві] свиня з поросятком і овечат десяток (Мирний, І, 1949, 154); Велика біла порода свиней — одна з найстаріших і найбільш поширених порід не тільки на Україні, а й в усьому Радянському Союзі (Свинар., 1956, 25); Свиня дика в одним із цінних мисливськопромислових звірів Радянських Карпат (Звірі.. Карпат.., 1952, 55); * У порівн. — Над цехами звисає погнута арматура, а внизу під нею висять авіабомби, як чорні смалені свині (Гончар, III, 1959, 30); Петрик уже четвертий шматок [пирога] наминає, плямкає, мов та свиня (Багмут, Опов., 1959, 7).

∆ Йоркши́рські сви́ні див. йоркши́рський; Морська́ свиня́ — те саме, що дельфі́н. Матню витягли на самий берег: там дуже борсався дельфін, чи морська свиня (Н.-Лев., II, 1956, 229).

◊ Велича́тися, як свиня́ в дощ (в барло́зі), ірон. — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвальковито, не маючи для цього жодних підстав; Зна́тися на чому, як свиня́ на пе́рці, ірон.— виявляти цілковите незнання якої-небудь справи; Мета́ти бі́сер пе́ред сви́ньми́; Ки́дати бі́сер сви́ням див. бі́сер; Мета́ти (розсипа́ти) пе́рли (пе́рла) пе́ред сви́ньми́ — те саме, що Мета́ти бі́сер пе́ред сви́ньми́ (див. бі́сер); Не пас свине́й хто з ким — хтось не був з кимсь у товариських взаєминах і не терпить фамільярності. — Чого ти кричиш на мене! Ну, я з тобою свиней не пас! Ну, коли хочеш в мене служити, то не тикай на мене, бо я тут пан,— промовив уже сердито Бродовський (Н.-Лев., II, 1956, 208); Приста́ло як свині́ в дощ (як свині́ нари́тники) див. пристава́ти; Схо́жий, як свиня́ на коня́, ірон. — зовсім не схожий. — Ми читали, як Ворошилов писав про Петлюру: він так схожий на Гарібальді, як свиня на коня (Стельмах, II, 1962, 86); Як свиня́ в дощ див. дощ.

2. перен., лайл. Неохайна людина; // Непорядна, нечемна, невдячна людина. [Яциха:] А соцький, він свиня пиката, Нехай минає мою хату!.. (Кроп., II, 1958, 89); — Свиня,— кинув він Гнатові, коли вони від’їхали на бокову стежку — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів (Тют., Вир, 1964, 331); // перен., заст. Зневажлива назва представника нижчих верств населення (селян, міської бідноти і т. ін.), яку вживали представники привілейованих класів. Гуцул — хлоп, свиня, мармула, паскуда і не сміє прийти на ганок, коли визискувач уже вибудував собі будинок із ганком (Хотк., II, 1966, 386).

3. перев. оруд. в. одн. свине́ю, заст. Порядок шикування військ у вигляді клину. Німецькі рицарі.. почали битву звичайним своїм строєм — свинею, тобто клином, вістря якого було спрямоване в центр руського війська (Іст. СРСР, І, 1957, 77).

4. Рід картярської гри.

◊ Підклада́ти (підкла́сти, підсува́ти, підсу́нути, підставля́ти, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому — завдавати прикрощів комусь, діяти підступно проти когось. [Середа:] Буду я терпіти, щоб він Івану свиню підкладав? Ну, ні. Це вже вибач. Я свого товариша на поталу не дам (Мик., І, 1957, 456); — Хоч би знати, хто це нам підклав таку свиню. Невже ми повинні через твого Костя Хмеля сидіти вдома, а всі попливуть до Канева? (Ю. Янов., II, 1954, 89); — Свиню ти мені підсунув добру (Збан., Курил. о-ви, 1963, 179); Як хотілося Маценкові зараз вилаяти Снігура, щоб не підставляв він свиню своєму старому другові (Автом., Щастя.., 1959, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 72.

Свиня, ні, ж.

1) Свинья. Вас. 198. Свиня лико волочить. Угроза, означающая: будетъ битъ, бита. Оришко! свиня лико волочить. Харьк.

2) — морська. Дельфинъ.

3) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 464. Ум. Свинка, свиночка. Ув. Свиня́ка. Завтра раненько свиняці хлів загородиш. Левиц. Пов. 183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 106.

свиня́ = свиня́ка (зменшено-пестливі — сви́нка, сви́ночка, свиня́чка) —

1) парнокопитний сса­вець, свійський вид якого розво­дять для одержання м’яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура; сим­вол родючості й достатку; здавна поважалася в народі (див. вепр); згодом свиня стала нечистою тва­риною, оскільки асоціюється з брудом, болотом, всякою нечистю (можливо, звідси вислів підклада́­ти (підставля́ти) свиню́, тобто «ді­яти підступно щодо когось»; спо­чатку — «насилати її на когось як нечисту силу»); на ній їздять або перевертаються в неї (про це пише і Початковий літопис 1074 p.); у народній уяві тварина символізує нерозбірливість, а то й нерозум (звідси — «знав добре Біг, що не дав свині ріг»); колії свиней спо­конвіку вміти гадати на нутрощях тварини; це стало давньою тради­цією, що свідчить про те, що свиня колись була жертовною тва­риною; об’єкт традиційних порів­нянь, звичайно негативних, перед­усім іронічних, що стало осно­вою для сталих висловів на зразок: велича́ється, як свиня́ в дощ —поводиться зверхньо, зарозуміло, хвалькувато, не маючи для цього жодних підстав; зна́ється, як свиня́ на пе́рці — виявляє цілковите не­знання якої-небудь справи; при­ста́ло, як свині́ в дощ (як свині́ нари́тник) — про щось таке, що не пасує, не личить кому-небудь; схо­́жий, як свиня́ на коня́ — зовсім не схожий; як свиня́ в дощ— брудний, неохайний; зневажливим ставлен­ням до тварини пронизані й народні афоризми: «Дай свині роги — людей поколе», «Коли б свині ро­ги, то б усіх поколола» (іронічно — про напасливого, захланного, та­кого, що міг би вжити свою владу, становище на шкоду іншим, та та­кої влади йому не дано); «Загорди­лася свиня, що об попів пліт чуха­лась»; «З свинячим писком та в пшеничне тісто» (про влізливого, безсоромного, що пхається між чесних людей); «Не дано свині на небо глянути» (про того, хто пнеться вгору, прагне посісти ста­новище, якого не заслуговує); «Посади свиню за стіл, вона й но­ги на стіл», «Пусти свиню під стіл, а вона лізе за стіл» (про нахабу); про нечемну людину ще — «Сви­ню чеши і мий, а вона все в болото лізе», «Свиня рилом волікла і доб­ридень не рекла»; про зарозумілу людину — «Якби не я та не попова свиня, то не було б світу»; поведін­ку свині переносять на поведінку людей: «Свині тільки рило просу­нути, а там і сама пролізе»; «Уна­дилась свиня в город»; «Свиня не з’їсть, не покачавшись»; «Свиня і в піску грязюку знайде»; про не­повнолітнього, малодосвідченого кажуть: «Треба йому ще сім літ свиней пасти»; на фамільярність відповідають: «Я з тобою свиней не пас»; у народі помічено — «якщо свиня несе в хлів солому, дощ буде». Свиню святи, а вона в грязю­ку лізе (прислів’я); Раніше одну сви­ню годували, а тепер з поросятами (прислів’я); Людям свято — свині смерть (приказка);

2) тільки сви­ня́ — рід гри в карти;

3) тільки сви́нка = кльок — рід народної гри, під час якої намагаються загнати палицею дерев’яну кульку в ямку (ямки), а також сама кулька, при­значена для цієї гри.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 526-257.