Про УКРЛІТ.ORG

вепр

ВЕПР, а, ч., рідко. 1. Дикий кабан. По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць (Стор., І, 1957, 257); Чорно-сірий вепр вистрибнув з кущів і з грізним хрюканням затрусив на мисливців (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361).

2. Кастрований самець свині; кабан.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 325.

вепр = ве́пер (зменшено-пестли­ві — ве́прик, вепро́к) — дикий ка­бан; здавна у народі шанувався, залишком чого є звичай колоти свиню чи кабана на Різдво, або й мати свинячі ковбаси та кишки як жертовні; див. ще каба́н. Унадився чорний вепер паровинку рити (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 72.

вгору