РОЗДОРІ́ЖЖЯ, я, с. Місце, звідки розходяться або куди сходяться дві чи кілька доріг; розпуття. На одному з роздоріж у степу, на високій, наспіх спорудженій із снарядних ящиків трибуні стоїть випростаний майор Воронцов (Гончар, III, 1959, 129); // Те саме, що розви́лка 2. Товарний потяг ішов задумано, повагом, залишаючи позад себе зелені вогні. Роздоріжжя гриміли під колесами — відходили в безвість (Мик., II, 1957, 263); Там, на роздоріжжі жолобів, де більші груди вугілля йшли в окремий жолоб, а менші в окремий, — сиділи діти (Ірчан, II, 1958, 257).

◊ На роздорі́жжі — у стані нерішучості, важких роздумів, вагань. [Іван:] Стою на роздоріжжі, і яким шляхом іти — не знаю (К.-Карий, III, 1961, 19); То було не запитання людини, що опинилась на роздоріжжі. Каргат не просив поради й допомоги (Шовк., Інженери, 1956, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 668.

Роздоріжжя, жя, с. Перекрестокъ, распутье. Ушиц. у. Чуб. І. 95, 97. Знайшли осля знадвору на роздоріжжю. Єв. Мр. XI. 4. Іде на роздорожжя, де три дороги сходяться. Драг. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 43.

роздорі́жжя = ро́зстань — місце, звідки розходяться або куди схо­дяться дві чи кілька доріг; розпут­тя; символ вибору; здавна вважає­ться фатальним, тому, лаючи, за­клинають: «Хай тебе винесе на роздоріжжя!» (маючи на увазі, очевидно, нечисту силу, яка полюб­ляє це місце); подекуди над кво­лою дитиною здійснювали такийобряд: виносили на роздоріжжя і лишали там, поки хтось із сусідів не принесе батькам; вважалося, що після цього така найда набере сили і здоров’я; у давнину на роз­доріжжях ховали самогубців та карних злочинців, душі яких не знали спокою й переслідували прохожих, тому неприязно бажа­ли: «Щоб тебе поховали на розстанях!» — тобто «щоб ти й після смерті не мав спокою, спочину»; на роздоріжжі викликали переле́сника (див.), щоб увійти з ним у лю­бовний зв’язок; тут же нібито знаходили чорта, щоб запродати йому душу; фатальність цього місця визначила переносний зміст сполу­чення на роздорі́жжі — у стані нерішучості, важких роздумів, ва­гань; див. ще перехре́стя 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 505-506.