РОДИ́НИ, ди́н, мн., розм. 1. Те саме, що поло́ги¹. Через тиждень.. бариня вперше після родин зволоклася з постелі (Мирний, IV, 1955, 234); Мати молода твоя Не знесла родин; Так тепер і підеш ти По світу один (Щог., Поезії, 1958, 175).

2. Святкування з нагоди народження дитини. Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, — Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Гл., Вибр., 1951, 65); [Риндичка (до старшини):] Еге, то ото ж, кажу, було в понеділок, а у вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової, старого Молочая невістки, і принесла вам попелясту курочку і прохала на родини (Кроп., І, 1958, 502); Артистку часто запрошували на родини, весілля, а то й просто в гості, і вона ніколи не відмовлялася від таких запрошень (Мист., 1, 1956, 43).

День роди́н — день народження. Досадно мені, що я не встиг поздоровити Юрка в день його родин (Коцюб., III, 1956, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 594.

Родини, дин, ж. мн.

1) Рожаніе, роды.

2) Празднество по случаю родин. Мил. 21. Ирод на свої родини бенкет справив. Єв. Мр. VI. 21. Ум. Роди́нки. Ном. № 9499.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 28.

роди́ни = наро́дний —

1) старо­винний обряд святкування з наго­ди народження дитини; як жертву Рожа́ницям (див.), на честь ново­народженого справляли рожаль-ничний пир, з хлібом, медом, си­ром та вином; поступово ці свята переросли в родини, що позоста-лися й до сьогодні; у «Чорній раді» П. Куліша описано родини в Киє­ві (1663 p.), куди запрошували першого стрічного (будь-якого по­дорожнього);

2) див. поло́ги.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 504.