ОТЕ́ЦЬ, отця́, діал. вітця́.

1. діал., уроч. Батько. Пан добрий, як отець — взяв корову і скопець; а пані, як мати — казала теля взяти (Номис, 1864, № 1215); Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця (Фр., VIII, 1952, 122); Голобля.. завдавав болю Чумакові — що хочеш з цього Голоблі, коли він задля слівця не пожаліє й рідного отця? (Збан., Переджнив’я, 1960, 70); І твій отець Гвинтівку взяв на плечі, І твій отець пішов в нічну пургу (Забашта, Вибр., 1958, 34).

2. церк. Титул служителів культу, а також форма звертання до них. Як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу (П. Куліш, Вибр., 1969, 57); Раїса навіть де в чому вплива на духовного отця (Коцюб., І, 1955, 323); [Єпископ:] Хрещеним батьком будеш ти. [Теофіл:] Так, отче (Л. Укр., II, 1951, 500).

Оте́ць небе́сний — бог. [Парвус:] Щось вони мудрують.., так мов не досить їм письма святого, слів господа Христа і заповітів отця небесного (Л. Укр., II, 1951, 408); Отці́ це́ркви; Святі́ отці́: а) тлумачі християнського віровчення; б) (зневажл.) попи, церковники. У святих отців не знайдеш кінців (Укр.. присл.., 1963, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 804.

Отець, отця и вітця зват. п. отче.

1) Отецъ. Ном. № 7088. По дівонці отець-мати плаче. Мет. 96.

2) Отецъ, титулъ священника, духовнаго лица. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Когда говорится объ отцѣ или священникѣ, употребляется: пан-отець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 75.

оте́ць —

1) традиційно-народне і високе — батько; жартують: «Такі собі рідні, що мій отець у його вітця купив собі паця». Пан добрий, як отець — взяв корову і скопець, а пані, як мати — кaзалa теля взяти (М. Номис);

2) оте́ць-ма́ти (народ­нопоетичне — оте́ць-не́нька) — у народі — батьки. По дівоньці отець-мати плаче (А. Метлинський); При­ступи, Марусе, близенько, Уклонися отцю-неньці низенько! (І. Нечуй-Левицький);

3) Оте́ць Небе́сний = Бог-Оте́ць див. Бог;

4) титул слу­жителя релігійного культу, а також форма звертання до нього у зна­ченні «панотець, святий отець».Отець Залізо з келії вийшов (П. Чубинський); Отець Маврикій — бре­хун великий (приказка);

5) отці́ це́ркви = святі́ отці́ [це́ркви] — тлу­мачі християнського віровчення; богослови, духовні вчителі, серед яких Афанасій Александрійський, Василій Великий, Григорій Ніський, Григорій Богослов, Іоанн Златоустий, Максим Сповідник та ін.; святи́й оте́ць — також піп. У свя­тих отців не знайдеш кінців (при­казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 425-426.