МОРСЬКИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до мо́ре 1, 2. Сидить вона в лузі над водою, умивається сльозою. Промиває карі очі морською водою (Чуб., V, 1874, 320); Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! (Тич., І, 1957, 97); Машина мчить краєм степу, звідки на всю широчінь видно морську затоку (Гончар, Тронка, 1963, 85); // Який є, буває над морем, біля моря. Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (Н.-Лев., II, 1956, 230); Хотілось щось пережити, сильне і гарне, мов морська буря, подих весни (Коцюб., II, 1955, 284); // Який відбувається, здійснюється на морі, морем. То ж, бачиш, морська подоріж корисна мені не тільки сама по собі.., а ще й тим, що скорочує час їзди залізницею (Л. Укр., V, 1956, 408); // Який живе або росте в морі. В лимані ловилась риба більше дністрова, річана або ставна, ніж морська (Н.-Лев., II, 1956, 223); Морська рослина; //Уживається як складова частина деяких зоологічних, ботанічних та ін. назв. Морська ластівка; Морська цибуля.
∆ Морська́ зі́рка див. зі́рка; Мо́рська капу́ста див. капу́ста; Мо́рська коро́ва див. коро́ва; Мо́рська сви́нка див. сви́нка; Мо́рська свиня́ дав. свиня́; Морськи́й вовк див. вовк; Морськи́й їжа́к див. їжа́к; Морськи́й кіт див. кіт; Морськи́й клі́мат — вологий клімат без різких коливань температури, характерний для приморських країн та островів. Клімат, у якому немає різких відмінностей між температурою зими та літа, де часто стоїть хмарна погода й випадає багато опадів, називається морським (Фіз. геогр., 5, 1956, 97); Морськи́й ко́ник див. ко́ник; Морськи́й лев див. лев1.
2. Пов’язаний із плаванням на морі або військовим флотом. Благословен мечів ясних Огонь, отчизни охорона, Іржання коней бойових. Морських походів даль солона (Рильський, І, 1956, 256); Сажнєву, який ніколи досі не бачив "живого корабля", доводилося не тільки виконувати всі роботи, але ще й вивчати морську справу (Ткач, Крута хвиля, 1954, 88); — Я пройшов в морській піхоті Усю землю нашу двічі (Нагн., Пісня.., 1949, 52); // Якого використовують у мореплавстві. Морський бінокль; Морський канат; // Признач. для плавання морем. Морський флот; // Признач. для моряків. Морський одяг.
∆ Морська́ хворо́ба — хворобливий стан, що виникає внаслідок гойдання судна й супроводжується запамороченням, нудотою, головним болем і т. ін. Розказували мені, що ніби на якомусь пароході [пароплаві] кругового рейсу умерло двоє людей від морської хвороби (Л. Укр., V, 1956, 219); Гойдало. Моряки не помічали хитанини, бо "звикли до неї з колиски", а Макшеєв зблід, потім став зовсім зелений і зник, заховався в каюту, відчуваючи приступ морської хвороби (Тулуб, В степу.., 1964, 265); Морськи́й ву́зол див. ву́зол1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 806.