КОРО́ВА, и, ж.

1. Велика парнокопитна свійська молочна тварина; самка бугая. Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис, 1864, № 12881); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (Н.-Лев., II, 1956, 205); На лісовій галявині під доглядом пастухів паслися корови й коні (Донч., II, 1956, 62); * У порівн. — Ось я виплакалась (ревла, їй-богу, як корова), і тепер мені легко (Дн. Чайка, Тв., 1960, 51); // Самка деяких порід великих рогатих тварин (лося, оленя тощо).

∆ Морська́ коро́ва — вимерлий водяний ссавець ряду сиреноподібних; ритина. Із морських тварин.. зазначу таких-о: дельфін, ..морський кінь, морська корова. краб (Вишня, І, 1956, 175).

◊ Ді́йна коро́ва див. ді́йна; Ли́чить (іде́, приста́ло і т. ін.), як коро́ві сідло́ — зовсім, аж ніяк не пасує комусь. [Охрім:] А й пристало [вбрання] тобі, як корові сідло! (Кроп., І, 1958, 384); Як (на́че, ні́би, мов, немо́в і т. ін.) коро́ва язико́м злиза́ла див. зли́зувати.

2. перен., зневажл. Про незграбну, товсту або нерозумну жінку. Жінка його не сподобалась мені: неінтелігентна, нецікава, суща корова (вибачай за вислів!) (Коцюб., III, 1956, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 295.

Корова, ви, ж. Корова. Піди до льоху, до корови, пт швидче, хаме!. Шевч. 132. Вийшло сім корів. Опат. Ум. Корівка, корівонька, корівочка. Корівонька, рику-рику! Рудч. Ск. І. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 285.

коро́ва (зменшено-пестливі — корі́вка, корі́вонька, корі́вочка) — велика парнокопитна свійська мо­лочна тварина; джерело добробуту й багатства; потребує особливого захисту від нечистої сили; символ жінки, в українських весільних піснях — наречена у весільному вбранні, в іронічних приповід­ках — голова родини, напр.: «Горе тобі, воле, коли тебе корова коле», «Біда тому дворові, де наказує ко­рова волові»; годувальниця в се­лянській сім’ї («Корова в дворі — харч на столі», «Пропала корова — пропало й здоров’я»); її як запору­ку достатку, як члена родини обе­рігали від злого ока, від відьом, взагалі від усякої нечистої сили, примовляючи: «Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була, щоб хазяйка засипала, до корови рано вставала, щоб корова стояла та ба­гато молока давала!»; традиційний образ для порівняння: «здорова (тобто огрядна), як корова», «реве, як корова», «очі, як у корови»; ра­зом з тим корова — символ мате­ринської любові: «Кожна корова своє теля лиже»; символізує також здоров’я; молодій бажали: «Будь здорова, як корова, а плодюча, як земля»; за повір’ями, коли чорна корова першою йде з пасовиська в череді — завтрашній день буде по­хмурий, коли біла — сонячний; червона або чорна корова сниться перед смертю; вода — основний магічний засіб для збільшення мо­лока у корови: поливали перед першим вигоном на пастьбу, кро­пили в інші свята. Котра корова багато реве, то та молока мало дає (прислів’я); фразеологізми: ли́чить, як коро́ві сідло́ — зовсім не пасує; як коро́ва язико́м злиза́ла— хтось швидко зник, щось раптово зникло.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 306.