ЛЕВ¹, а, ч.

1. Великий хижий звір родини котячих з короткою жовтою шерстю і довгою пишною гривою у самців. Рикаючи й трясучи головою. Спинився лев біля тебе близенько (Л. Укр., І, 1951, 333); Глянув ще Федько на нього: Знову листя рве з дерев! І рішив Федько: "Нічого, Хоч і страшно,— цап не лев!" (С. Ол., Вибр., 1959, 159); * У порівн. Як леви, боролись вони за народ. За правду народного діла (Олесь, Вибр., 1958, 64); // Скульптурне зображення цієї тварини. — Чи то правда, що там е такий лев, що з рота вода тече? (Н.-Лев., II, 1956, 330); // перен. Про дуже хоробру, безстрашну людину. Владко був, можна сказати, властивим левом теперішньої оборони (Фр., VI, 1951, 268)

2. перен., заст. і іроп. Людина, яка звертає на себе увагу модним одягом, манерами і т. ін. Ніде так не стрічають радо І ніжних балерин, і левів-співаків, Як у прокурених димами вояків (Рильський, Мости, 1948, 76).

∆ Морськи́й лев — науково неточна назва тварини родини ластоногих, яка водиться біля узбережжя Каліфорнії; Мураши́ний лев — комаха з прозорими крилами, зовні схожа на бабку, личинка якої живиться мурашками.

ЛЕВ², а, ч.

1. Грошова одиниця в Болгарії. З 1 січня тут [у Болгарії] змінено масштаб цін, підвищено золотий вміст лева, пущено в обіг нові гроші (Рад. Укр., 4.1 1962, 4).

2. іст. Монета, яка була в обігу в давній Австрії, Бессарабії та на Поділлі. — В мене нема й грейцаря [крейцера], паноченьку, нема. Я би просила ласки божої та й вашої, чи ж би ви нас не запомогли хоть левом, а ми би відробили (Март., Тв., 1954, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 458.

Лев, ва, м.

1) Левъ. Дома лев, а на війні тхір. Ном. № 4352.

2) Монета: а) 10 коп. Подол. и Бессар. г. б) австрійскій гульденъ. Федьк. І. 4. Гол. IV. 532. Ум. Левин. Песика б’ють, а левик боїться. Ном. № 3902.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 349.

Лев —

1) одне з 12 сузір’їв зоді­аку; відповідно його астрологічний знак (символ), що припадає на 23 липня — 24 серпня;

2) (з малої літери; зменшено-пестливі ле́вко, ле́вик) великий хижий звір (казко­вий цар звірів; ще в П. Беринди зазначено: «Лев лютий, цар зві­рів») родини котячих із короткою жовтою шерстю і довгою пишною гривою у самців; (леви́ця — самка лева; левеня́— маля лева; зменше­но-пестливе — левеня́тко); побу­тує давній переказ-легенда про левицю, яка приводить мертве ле­веня, а батько-лев оживляє його своїм духом; цю легенду викорис­товували церковники як символ воскресіння; у народній афористиці — об’єкт іронічної метафори: «Дома — лев, а на війні тхір», «Лев — цар звірів, а боїться кома­рів», «Мертвого лева і заєць ску­бає», «Ставився, як лев, а згинув, як муха»; метафоризуються також і зменшені форми: «Бери, левко, хоч і глевко», «Бійся, левку, коли пса б’ють», «Був левиком, а став песиком».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 330.