МАК, у, ч.

1. Трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська та олійна культура, а також як декоративна рослина. Красно в садочку!.. цвіте-процвітає мак повний, і сивий, і білий, і червоний; розкинувсь по землі синій ряст (Вовчок, І, 1955, 91); На сірій скелі мак цвіте, І вітер злий його гойдає (Олесь, Вибр., 1958, 98); Маки розгортали свої віночки (Стельмах, І, 1962, 573); // Квітка цієї рослини. Заквітчали голову дівочу Лілеями та тим рясним Червоним маком (Шевч., II, 1963, 357); — Купила оце чорнобривців та маку (Довж., І, 1958, 330); * У порівн. Маруся, вийшовши із кімнати, засоромилась — .. почервоніла, що твій мак (Кв.-Осн., II, 1956, 71); Підіймає гори Чорне море, а між ними — маком байдаки (Сос., І, 1957, 374).

∆ Водяни́й мак (Nimphaea alba L.) — латаття. Крізь комиші блищали подекуди озерця. Водяний мак вигідно спочивав на них круглим листом, висував з води зелені збаночки (Коцюб., І, 1955, 361); Мак-видю́к: Мак-самосі́й — мак, у якого насіння само висипається з маківки. [Лев:] Посієм коло хижки мак-видюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила… (Л. Укр., III, 1952, 194).

2. Насіння цієї рослини. Навчить горе з маком калачі їсти (Номис, 1864, № 9773); Ой смачні, Ой смачні Бублики у Тані: Медяні, Запашні, з маком, ще й рум’яні! (Бойко, Ростіть.., 1959, 66); * Образно. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити (Л. Укр., І, 1951, 247); * У порівн. Живо обзиравсь [коваль], мов маком, прудко сипав все словами, часом на слові ніби запинавсь (Фр., XIII, 1954, 56).

◊ Бі́дний, як мак наче́тверо — дуже бідний. Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 42); Ви́скочити (ви́сунутися) як коза́к (як го́лий) з ма́ку — те саме, що Ви́скочити як Пили́п з конопе́ль (див. виска́кувати); Ду́лю [з ма́ком] да́ти (показа́ти, піднести́ і т. ін.) див. ду́ля; з ме́дом та ма́ком промо́вити (сказа́ти і т. ін.) — облесливо сказати. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (Н.-Лев., II, 1956, 12); Наї́стися ма́ку — здуріти, очманіти; Не з ма́ком — важко, погано. Вони [люди] так і кажуть: — Ну, що, пане капітане, не з маком було? (Мик., II, 1957, 305); Сі́сти ма́ком: а) потрапити в біду, опинитися в скрутному становищі. Поки ми ще мали речі — вивозили їх у села і вимінювали у селян на борошно, картоплю й інші продукти, а як того добра не стало — сіли маком (Гжицький, Вел. надії, 1963, 22); б) зазнати поразки, невдачі. — Коли головний інженер мириться з тим, що ми завтра сядемо маком, то я з цим миритися не хочу й не можу (Шовк., Інженери, 1935, 127); Спа́ти (засну́ти), як пі́сля ма́ку — дуже міцно спати. Переживши наліт, всі.. заснули, як після маку (Мур., Жила.. вдова, 1960, 24); Ти́хо (ти́ша), хоч мак (ма́ком) сій: а) дуже тихо. У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Мирний, III, 1954, 182); б) безвітряно. Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Мушк., Чорний хліб, 1960, 24); Уте́рти (да́ти) ма́ку кому; Сте́рти на мак кого — побити когось; провчити. Остап тремтів з досади, що не має сили побити цигана. "Я б тобі утер маку, — думав він, — коли б москаль не виточив з мене крові" (Коцюб., І, 1955, 374); Йде Горобчик і ридає. Наш Рябко його стрічає: — Хто тебе зобідив так? Я його зітру на мак! (Стельмах, Жито.., 1954, 216); Як [за гріш] ма́ку — дуже багато, безліч. — Оце добре! — перехопив Лука, — твоя Марія і моя Марія! Тих Марій на світі — як за гріш маку!.. (Коцюб., І, 1955, 141); На вулиці дітвори, як маку… (Вишня, І, 1956, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 601.

Мак, ку, м.

1) Макъ. Papaver somniferum L. ЗЮЗО. І. 130. Сім рік маку не родило, про те голоду не було. Посл. Маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом. МВ. І. 102. З маком медовий шулик. Котл. Ен. Пироги з маком. Дурниця — з маком паляниця. Ном. № 5156. Дівчина, маком заквітчана. Як мак процвітає. Расцвѣтаетъ въ полной силѣ и красотѣ (о человѣкѣ). маку наївся. Одурѣлъ. Ном. № засипала як маком дрібненько. Заговорила скоро, быстро. Ном. № 12895. На мак розбити, порубати. Разбить въ дребезги, изрубить въ мелкіе куски. маком сісти. Погибнуть. маком шити. Шить мелкой строчкой. Як шитиме маком, то їстиме борщ з таком. Вас. 211. О, як затрусить зеленим маком, так держись берега. Подниметъ кутерьму разсердившись, — тогда берегись! Ном. № 3359.

2) — стоян. Обыкновенный макъ.

3) — видюк, — самосій. Порода маку, зерна котораго сами высыпаются изъ коробочка. Чуб. І. 81.

4) — польовий. Раст. Papaver argemone L. ЗЮЗО. І. 130.

5) — водяний. Раст. а) Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. І. 129, б) Nymphaea alba L. ЗЮЗО. І. 129.

6) — самосій. См. 3.

7) — сліпий. Papaver orientale L. ЗЮЗО. І. 130.

8) Весенняя хороводная игра дѣвушекъ, женщинъ и дѣтей, описанная у Чуб. III. 47, Грин. III. 107, 108. Ум. Мачок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 399.

мак —

1) трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітка­ми (перев. червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська, олійна культура, де­коративна і городня рослина; та­кож квіти і насіння цієї рослини; символ пишноти, розкоші; порів­няння макового цвіту з білим сві­том символізує особисту волю, що, проте, обмежується заміжжям: «Ой мій світку, білий світку, як маковий квітку, Нащо тебе за­в’язали в білую намітку»; черво­ний цвіт маку — символ дівочої чистоти, молодості, краси; квітка доповнює пишноту вбрання, тому йде на вінки; сам мак (маковий цвіт) — це молоде дівоче обличчя («Гарна, як мак городній»), також гарне вбрання, наприклад червоні козацькі жупани («Військо йде, як мак цвіте»), чи валки молодих чу­маків («По шляхам маки цвітуть: То ж не маки червоненькі, То чумаки молоденькі Битим шляхом у Крим ідуть»); разом з тим краса маку недовготривала, тому мак символізує й нетривалість люд­ського життя: «Пройшов мій вік, як маків цвіт, що вдень цвіте, а вночі опаде»; символіку червоного маку добре розвинула О. Кобилянська у повісті «У неділю рано зілля копала…»; тут червоні маки спочатку символізують красу Те­тяни, потім пристрасне кохання, а наприкінці — кров і смерть; мако­ве зерня символізує все незначне, дрібне; недозрілий мак дурманить голову, тому виступає символом глупоти («їж, дурню, бо це (то) з маком», «Маку наївся»); свячене насіння маку, гадають, має осо­бливі лікувальні властивості й силу оберега, дикий мак-видюк відганяє від оселі нечисту силу. Сім рік маку не родило, проте голоду не було (приповідка); Пироги з маком; Дур­ниця — з маком паляниця (приказ­ка); Як мак процвітає (розцвітає силою і красою — про людину); Маком шити (шити дрібною строчкою); Навчить горе з маком калачі їсти (приказка); фразеоло­гізми: ду́лю з ма́ком да́ти — абсо­лютно нічого не дати, не зробити; наї́стися ма́ку— здуріти, очманіти (значення розвинулося на основі наркотичних властивостей цієї рослини та її незрілих плодів; це описано в оповіданні Марка Вовч­ка «Олеся»); ти́хо, хоч мак сій (мак через дрібноту його насіння сіяли звичайно у безвітряну погоду) — дуже тихо, а також безвітряно; не з ма́ком — важко, погано (страви з маком були звичайно ознакою се­лянського добробуту);

2) рід ста­ровинного весняного хороводу як відгомін колишнього вегетаційно­го магічного обряду; співають: «При долині мак, при широкій мак, Ой мак чистий, головастий І коренем коренастий. Молоді мо­лодиці, завивайте головиці, Стань­те ви в ряд, тут буде мак»; цвіт і голівка маку виступає символом родини (пop. ще: «Да нема цвіту, світлішого за маківку, да нема ро­ду, ріднішого за матінку»); тут ще бачимо відгомін стародавніх часів, коли мати була головою роду, його маківкою; за старим звичаєм, як умре стара баба, що має багато вну­ків, у вузлик зав’язують трохи маку і кладуть їй під бік, щоб було чим на тім світі онуків обсипати, як прийдуть їсти просити;

3) соба́чий мак див. блекота́;

4) коржі́ з ма́ком див. корж 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 350-351.