КА́ША, і, ж.

1. Страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці. Вари воду, вода й буде — а вкинь круп, каша буде (Номис, 1864, № 5244); Незабаром цілий стіл був заставлений усякою стравою: борщем, кашею, печеним поросям (Мирний, II, 1954, 224); Як відомо, сама себе хвалить тільки гречана каша (Вишня, І, 1956, 304).

◊ Да́ти (вси́пати і т. ін.) бере́зової ка́ші див. бере́зовий; Завари́лася ка́ша — почалася якась складна й клопітна або неприємна справа.— Через отой мундир і вся каша заварилася (Баш, На землі.., 1957, 75); Завари́ти ка́шу — затіяти складну й клопітну справу або справу, що загрожує неприємними наслідками. Прокіп заварив таку кашу, з якої, мабуть, не вийти цілим ні йому, ні.. дочці його (Дмит., Наречена, 1959, 68); Ка́ші не зва́риш (не зва́рите) див. звари́ти¹; Ка́ші про́сить (про́сять), жарт., рідко — те саме, що Ї́сти про́сить (про́сять) (див. ї́сти). Він дав Дикунові свою стару кирею і майже нові чоботи, бо козакове взуття вже давно просило каші (Добр., Очак. розмир, 1965, 92); Ма́ло [ще] ка́ші з’їв (з’ї́ла) див. з’їда́ти; Не дава́ти (не да́ти) наплюва́ти собі́ в ка́шу — не дозволяти комусь, не допускати нехтувати себе або безкарно шкодити собі. — Ці [Павло та Варвара] не дадуть наплювати собі в кашу. Бравий народ (Кир., Вибр., 1960, 287); Покуштува́ти (скуштува́ти) бере́зової ка́ші — бути побитим, дістати прочухана.

2. перев. з означ., перен. Напіврідка маса, що своїм виглядом нагадує цю страву (про багно, сніг тощо). В затінках кріпив мороз, а проти сонця топився воском сніг, перетворювався в кашу, прогрузав мало не до самої землі (Збан., Сеспель, 1961, 328); Довго м’яв [Олекса] сніг ненадійними черевиками, що аж ніяк не були пристосовані до мокрої снігової каші та густого чорноземного місива (Руд., Остання шабля, 1959, 288).

3. перен., розм. Безладна суміш чого-небудь. В долині — каша. Вози, худоба і люди збилися в купу, од якої йде пара і пахне потом (Коцюб., II, 1955, 240); [Нагар:] Змішалось усе — люди, зброя — в криваву кашу (Корн., І, 1955, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 125.

Каша, ші, ж.

1) Каша. Борщ без каші вдовець. Канев. у. Так і дурень каші наварить. Это всякій сдѣлаетъ. не дасть собі в кашу наплювати. Не дастъ собой помыкать.

2) Березова каша. Розги.

3) Родъ игры въ мячъ. Чуб. IV. 43. КС. 1887. VI. 461.

4) Пятая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой стінка. КС. 1887. VI. 463. Ум. Кашка, кашечка. Горщечок кашечки. Грин. III. 657.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 228.

ка́ша —

1) (зменшено-пестливі — ка́шка, ка́шечка) страва з крупів,пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці; борщ і каша — тради­ційні страви українців, тому ка­жуть: «Без каші обід сирота», «На­ша каша, а ваш борщ», «Каша — то мати наша», «Кому що, а мені каша», «За піччю сиди та їж»; як ритуальна страва виступала атри­бутом ворожіння та закликання до́лі (див.) (від старовинного обря­ду годування кашею Долі); кашу як обрядову страву варили в усі важливі календарні та родинні свята; у народному світосприй­манні виступає символом клопо­тів, турбот («Ото наварив каші!»; «Поганої каші наварив» — наро­бив лиха й клопоту; «Хто каші на­варив, мусить і з’їсти» — хто наро­бив лиха, мусить розібратися і в наслідках); віщими вважають і де­які прикмети, — якщо каша вилізе з горщика, то буде біда всій роди­ні; лихо віщує тріснутий горщик з кашею; не велике діло кашу вари­ти, але це треба робити вміючи, тому коли кажуть: «Так і дурень каші наварить», то мають на увазі, що діло хтось може й зробити, але клопотів потім не обберешся; тому шанували власну добру кашу, аби «не дати собі в кашу наплювати», тобто не дати себе образити, при­низити. Вари воду, вода й буде — а вкинь крупи, каша буде (М. Номис); фразеологія: завари́лася ка­́ша — про складну, клопітну, ча­сом неприємну справу; також про сварку, бійку або цілковите без­ладдя; ка́ші не зва́риш — не домо­вишся, не дійдеш згоди з ким-небудь; ка́ші про́сить — про подерте взуття, дірявий одяг (жартівливо); ма́ло ка́ші з’їв — про недосвідчену, не досить обізнану людину; скуш­тува́ти гарбузо́вої ка́ші — дістати відмову при сватанні, залицянні; на при́пічку ка́шу ї́сти — бути малолітнім, дитиною;

2) народна гра в м’яч;

3) п’ята фігура при грі в м’яч, що називається сті́нкою (див.);

4) бере́зова ка́ша (ка́шка) — різка для покарання; взагалі пока­рання (зі словами покуштува́ти, пої́сти, скуштува́ти, да́ти, почас­тува́ти та ін.), фразеологізми: да­́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші — побити кого-небудь; перепа́сти бере­́зової ка́ші — про побої, зазнані від кого-небудь; скуштувати березової каші (кашки) — бути побитим; час­тува́ти бере́зовою ка́шею — бити кого-небудь. Як буде добре вчи­тись, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а як же ні, то привезу березової каші (Т. Шевчен­ко); Хведько не вчивсь і скоштував Березової кашки (П. Гулак-Артемовський); Крикнув — радцям каші Березової дать (П. Грабовський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 278-279.