БЕРЕ́ЗОВИЙ, а, е. Прикм. до бере́за¹ 1. Білі поплавці з березової кори.. падали на землю з рук (Н.-Лев., І, 1956, 54); Березовий сік… Він фіалкою пахне (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 39); Низькоросла ліщина темною крайкою облямовувала світлі березові гаї (Бойч., Молодість, 1949, 27); // Зробл. з берези. Юрко стає за рідким березовим тином і навмисно кашляє (Козл., Пов. і опов., 1949, 35).

◊ Да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші кому — відшмагати, побити різками кого-небудь; Скуштува́ти бере́зової ка́ші (ка́шки) — бути побитим різками. Хведько не вчивсь — і скоштував Березової кашки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 160.

Березовий, а, е.

1) Березовый. На тобі листя березовеє. Чуб. V. 589. Поплавці з березової кори біліли разками по лозах. Левиц. І. 98.

2) Какъ эпитетъ при нѣкоторыхъ сущ. означаетъ: розги. Хведько не вчивсь і скуштував березової кашки. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 109). Дати березової каші. Фр. Пр. 26. Березовим пером виписувати. Березової дам припарки. Котл. Ен. Уже не їсть березової каші. Уже вышелъ изъ школьныхъ лѣтъ. Фр. Пp. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 52.