Про УКРЛІТ.ORG

долі

ДО́ЛІ, присл.

1. Внизу. Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють, А долі сивий наш козак Дніпро з лугами виграває (Шевч., II, 1953, 24); Вгорі темне, непривітне небо, долі — холодна, мокра земля і більше нічого… (Коцюб., І, 1955, 96); // На землі; на долівці Садочки голі; Килимом сніг Послався долі, Усюди ліг (Граб., І, 1959, 287); Вона сіла долі, поставила в колінах горщик (Н.-Лев., II, 1956, 324); Долі, в кутку біля діжки, Впала Параска й лежить (Перв., II, 1958, 239).

2. Вниз. Пішли ми з татом долі загородою над Дністер (Фр., І, 1955, 69); Маруся спустила очі долі й зачервонілась, як маків цвіт (Григ., Вибр., 1959, 33); // Додолу, на землю, на долівку. Перекинула [Катерина] навіть якийсь посуд, глечик, мабуть,він покотився, впав долі і розбився (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 73); Гречка не вдержав [Вакули] — і Вакула брякнув долі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 574).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 358.

До́лі нар. Внизу, на землѣ, на полу. Долі посідали. Млр. л. сб. 83. Хоч долі, аби в своїй волі. Ном. № 8915. А гайдамаки положили Дриґу долі та насипавши йому на голу спину пороху, запалили і драли греблом. ЗОЮР. І. 248.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 417.

вгору