ДЕНЬ, дня, ч.
1. Частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора. День промчався над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею (Мирний, І, 1954, 330); Люблю блискучий день, коли земля цвіте, Пташиний хор співає І славить у піснях тих сонце золоте (Рильський, І, 1960, 95); * У порівн. Була веселенька, як день у маї місяці (Кв.-Осн., II, 1956, 314); // Про денне світло. День погас, І все почило (Шевч., II, 1953, 242); [Любов:] Я стояла, аж поки став біліти день (Л. Укр., II, 1951, 49).
[Бі́лий] день надво́рі; Надво́рі вже день — зовсім видно, розвиднилось. Коли підведеться вона, аж надворі вже день (Н.-Лев., II, 1956, 245); До́брий день!; День до́брий! — вітання при зустрічі, у листуванні. — Добрий день, Когуте, ти співуча птице! А Когутик каже: «Добрий день, Лисице!» (Фр., XIII, 1954, 259); Я підпускаю її до своїх дверей і лиш тоді голосно кажу: —День добрий, панні Анелі! (Коцюб., II, 1955, 252); За дня́ — удень. Осінній вітер шумів і свистів по вузьких вуличках Борислава і розмітував мокру глину, свіжо за дня видобуту з ям (Фр., І, 1955, 76); — Ще за дня ми з братом.. розбили макітру з тістом (Тют., Вир, 1964, 18); Світлови́й день — час від сходу до заходу сонця. За світловий день кожен з них [комбайнерів] викопує буряки з 5-6 гектарів (Рад. Укр., 29.IX 1960, 2); Се́ред [бі́лого] дня — удень. Сльози дівочі І серед дня лихо роблять. А що ж серед ночі? (Шевч., І, 1951, 162); Ми [в’язні] — четверо — почали готувати цей зухвалий напад на тюремне начальство серед білого дня, на очах цілої камери (Збан., Єдина, 1959, 263); Я́сно як [бо́жий] день— зовсім ясно, очевидно. — Що вдарити треба неодмінно першими — це Боженкові.. було ясно як день, бо ж атакуючий завжди має перевагу (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 341).
◊ Аби день до вечора — абияк, без інтересу. Сестра ж Євгенія.. сяк-так працює телятницею, аби день до вечора (Рад. Укр., 22.IX 1962 , 2); День і ніч; Дня́ми й ноча́ми — протягом усієї доби, вдень і вночі; безперервно. Поток тут дуже славний, він шумить у мене під вікном день і ніч, наче велика ріка (Л. Укр., V, 1956, 147); Міркувала щось баба. Днями й ночами, потай, сама (Коцюб., II, 1955, 273).
2. Час, який дорівнює 24 годинам; доба. Дні минають, Минають місяці, — село Навік замовкло, оніміло І кропивою поросло (Шевч., II, 1953, 151); Утворення виборчих дільниць провадиться не пізніше як за 45 днів до виборів (Полож. про вибори.., 1946, 6).
∆ Робо́чий день — певна кількість часу в межах доби, встановлена для роботи на підприємстві, в установі і т. ін. В нашій країні буде найкоротший в світі робочий день і найкоротший тиждень (Ком. Укр., 1, 1951, 3).
◊ Вчора́шній день — минуле. В цеху є люди, які вважають сьогоднішню перемогу вчорашнім днем (Автом., В. Кошик, 1954, 12); День-два; День-дру́гий — кілька днів. Переїздом спинюсь на день-два у Львові (Коцюб., III, 1956, 315); Лікар звелів перележати в ліжку який день-другий (Мирний, V, 1955, 404); День за днем — один день за одним, тривалий час. День за днем тяг злиденне життя, проїдаючи останнє своє добро (Мирний, II, 1954, 261); Минав день за днем гарячкової ожиданки (Фр., V, 1951, 342); День по дню — з кожним днем. Та вже й тепер вона [Україна], як всі добре знаємо, міняється помітно — і то, сказати б, не тільки місяць по місяцю, а й день по дню (Тич., II, 1957, 490); День у день; День при дні — щоденно, безперервно. Цілий тиждень, день у день, ніч у ніч, не переставала мати плакати (Мирний, ІІІ, 1954, 68); Сидимо було день при дні у дівочій та робимо (Вовчок, І, 1955, 102); За́втрашній день див. за́втрашній; 3 дня на день: а) з одного дня на інший. Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягає з дня на день з своїм приїздом (Коцюб., III, 1956, 194); б) в один із найближчих днів, у найближчий час. З дня на день ждали в село землемірів (Головко, II, 1957, 183); На днях; [Цими] дня́ми — у найближчий з майбутніх або з недавно минулих днів; незабаром або нещодавно. На днях думаю запрягтися у переписку (Мирний, V, 1955, 358); «Вісник» дістав цими днями, дуже Вам дякую (Коцюб., III, 1956, 278); Ліспромгосп контору у Вижниці зорганізував, план одержав на вивіз лісу, днями й платформи під нього подавати почнуть (Мур., Бук. повість, 1959, 136); Чо́рний день див. чо́рний.
3. Календарна дата, встановлена для чого-небудь. До лікарні не впустили. День відвідування — завтра (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 25); // Календарна дата, присвячена якій-небудь події; свято. Мир! З якою радістю повторювали це священне слово люди в перший День перемоги (Наука.., 5, 1960, 6); День народження Платона Кречета. Урочисто прибраний стіл чекає на гостей (Корн., І, 1955, 85); Міжнародний жіночий день 8 березня жінки — наукові працівники академії відзначили новими дослідженнями (Наука.., 3, 1960, 2).
∆ День відкри́тих двере́й — дата, встановлена для вільного доступу в учбовий заклад, на виробництво і т. ін., перев. для бажаючих поступити вчитись, на роботу.
4. тільки мн., чого, які. Час, період у житті людини, народу. Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої… (Гл., Вибр., 1957, 232); Минуть, Уже потроху і минають дні беззаконія і зла (Шевч., II, 1953, 326); Вони [візники] на фоні днів нових Як щось забуте й архаїчне (Сос., І, 1957, 467); // чиї. Життя. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом (Коцюб., II, 1955, 226); Невтішна мати до кінця своїх днів питатиметься в подорожніх: «А чи не бачили, чи не чули?» (Довж., І, 1958, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 2. — С. 243.
День, дня, м.
1) День. Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ном. Ввесь день весело прогуляли і п’яні спати полягали. Котл. Ен. І. 20. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Ном. № 79. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. Мнж. 178. День від дня робили на пана. Камен. у. Сидить даремне день при дневі. Ном. № 10885. День при дні сварки. Н. Вол. у. День при дні, день при дні робимо. МВ. І. 98. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями. Св. М. І. 9. День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години спинилися великі войни на Україні. Мет. 385. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. Камен. у. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. Камен. у. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Мет. Боже помагай і день вам добрий. МВ. І. 111. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. Ком. II. 44. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! Кв. Що-дня́. Каждый день, ежедневно. Буде ж твоя, молода дівчино, що-дня спина бита. Чуб. ІІІ. 111. Че́рез цілі́сінький день. Впродолженіе цѣлаго дня. Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. Кв. II. 324. День-де́нички. Каждый день, рѣшительно каждый день. Я сама день-денички як голубка гуду. Г. Барв. 276. Що в Бо́га день. Ежедневно. Що в Бога день усе голову їсть. Ном. стр. 55.
2) Сутки. Три дні заходу, а день празнику. Ном. № 191. Блудили хлоп’ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. Чуб. ІІІ. 163.
3) Дни, время жизни. Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. Чуб.
4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на упруги (См.). Мир. ХРВ. 77. О. 1862. IX. 5. VІІІ. 1. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п’ять. Осн. 1862. VIII. 7. Ум. Деньо́к. Еней наш плив хоч дуже прудко, та. вже ж він плавав не деньок. Котл. Ен. Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. Лавр. 26. На деньки́. Поденно. Шух. І. 173.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 1. — С. 367.
день (зменшено-пестливі — деньо́к, деньо́чок) = дни́на —
1) частина доби від сходу до заходу сонця, від ранку до вечора; протилежне — н і ч; також доба, тобто час, що дорівнює 24 годинам; людина здавна цінувала, навіть обожнювала цю пору, тому й називала її добрим днем (звідси формули вітання добрий день, добридень), Божим днем (звідси ясно як [Божий] день, тобто «очевидно»), світлим (білим) днем (звідси серед білого дня, тобто «удень»; пop. ще: «До білого дня догулявся», «Вже білий день надворі»); день асоціюється зі світлом, а, за Біблією, він і є світло (див. те́мрява), тому кажуть: «В ніч найтемнішу про сонце пам’ятай»; прокидаючись, людина вірила у добрий, щасливий день, бо «добрий день видно зранку, добрий рік — з весни»; мудрий народ переосмислив вчорашній день як минуле, тому й кажуть: «Вчорашнього дня стома кіньми не догониш», «Вчорашній день не вернеться», «Вчорашнього дня шукав, а що робити, не знав» (бо «шукати вчорашнього дня» — марна річ); ніхто не убезпечений від скрутного часу, який здавна називають чорним днем (звідси припасати (залишати) що-небудь на чорний день); день і ніч — суперечливі явища, тому й події набувають протилежного значення залежно від того, коли вони відбуваються, — вдень чи вночі, пop.: «Мав уродитися чоловік, а вилупився чорт» (мабуть, з приходом ночі) і «Мав вилупитися чорт, та півні заспівали — вилупився чоловік» (спів півнів сповіщає прихід нового дня і жене нечисту силу); з початком нового дня пов’язували плин подальших подій у житті людини: «Як буде зранку, так буде до останку», «Як піде горе зрання, то аж до смеркання». Днина за дниною, як вода, збігає (І. Франко); День за днем і ближче до смерті (приказка); День мій — вік мій (приказка); Аби день до вечора (М. Номис — про ледачого, легковажного); Зимою деньок, як комарів носок (приказка);
2) календарна дата, встановлена для чого-небудь; також календарне свято, (див. у цьому словнику церковні календарні дати — Бори́са й Глі́ба день, Варва́ри Свято́ї день, =(Васи́лія (Василя́) Вели́кого день)=, =(Гавриї́ла (Благові́сника) день)=, =(Га́нни (А́нни) день)=, =(Гео́ргія Побідоно́сця (Свято́го Ю́рія, Ю́рія Страстоте́рпця, Змієбо́рця) день)=, =(Дем’я́на (Кузьми́-Дем’я́на) день)=, Ду́хів день, Пе́трів день, Свято́го Вла́са день та ін.); У народі в назвах традиційних календарних свят слово день зазвичай опускають; отже, в хліборобському народному календарі маємо: Андрія, Василя, Ганни, Катерини, Меланки, Петра, Юрія (Юр’я) тощо, тому кажуть: «Рання сівба ярих з Юрія, середня — з Миколи, пізня — з Івана»; «На Мокія день мокрий — все літо буде мокрим», «На Якова трава ніякова», «На Федота зоря руку подає», «Бабине літо тільки до Петра», «Як на Мокрини буде дощ, то осінь буде мокра» (при цьому мають звичайно на увазі конкретну календарну дату); один день у році прийнято назвати Великим — це день Воскресіння Ісуса Христа (див. Вели́кдень);
3) день наро́дження — роковини дня, коли хтось народився; церква цих днів як святкових не підтримувала; натомість справжніми днями народження вважала дні смерті, коли людина переходить до вищого життя; зокрема, так завжди було з днями смерті святих, особливо мучеників; оскільки ж людей при хрестинах нарікали іменем того чи того святого, то більше прийнято було святкувати імени́ни; оскільки іменини — давній український звичай, що заступив святкування дня народження, то й досі в народі останній також зветься іменинами;
4) помина́льні дні — вірування в те, що перші два дні душі померлих перебувають на землі, а на третій мають стати перед Престолом Божим; далі прямують до Раю і шість днів знайомляться з райським життям, потім 30 днів триває подорож у пекло; на 40-й день Бог визначає, де бути душам — у Раю чи в пеклі (звідси поминальні дні — З-й, 9-й, 40-й);
5) день-і-ніч — народна назва перестріча гайового (див.);
6) о́сьмий ́день (див.);
7) Солов’їний день див. Бориса й Гліба день;
8) =(Су́дний (Су́дній) день)= (див.);
9) Хра́мовий день див. храм 2;
10) Благові́сна дни́на див. Благові́щення.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 174-175.
