БЛАГОВІ́ЩЕННЯ, я, с. Одно з християнських свят. На благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто (Коцюб., II, 1955, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 192.

Благовіщення, ня, с. Благовѣщеніе (праздникъ 25 марта). ХСб. I. 74. На Благовіщення й птиця гнізда не в’є. Ном. № 418.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 71.

Благові́щення [Пресвято́ї Богоро­́диці] (у народі ще: Благові́сна дни́на)— одне з християнських свят (25 березня/7 квітня), присвячено­го біблійній події; коли архангел Гавриїл сповістив Діві Марії: «Зач­неш у лоні і породиш сина і на­звеш його Ісус»; настання весни; свято землі; про особливу важли­вість цього свята свідчать народні повір’я, — на Благовіщення та Пасху грішників у пеклі не мучать; як Благовіщення проведеш, таким буде і весь рік; у цей день заборо­нялося працювати; навіть птиця не в’є гнізда цього дня; за народ­ним переказом, зозуля — єдина птиця, яка вила гніздо у цей день, за що Бог її покарав: вона не має свого власного гнізда та підкидає яйця у чужі; в цей день здавна іс­нував звичай випускати на волю пташок, — «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив»; вважалося, якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квіт­ку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж; пролісок, знайдений на Бла­говіщення, віщує щастя; дівчата во­дили перший весняний хоровод — кривий танець, вітаючи весну; в уяві народу Благовіщення природу віщує, про що й народні прикме­ти, — «яка погода на Благовіщен­ня, така й на Великдень буде», «як на Благовіщення півень на порозі води нап’ється, то на Юрія віл напасеться», «якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито», «якщо на Благовіщення сидять бузьки на яйцях, весна буде теп­ла»; ще кажуть: «На Благовіщення весна зиму поборола».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 40-41.