ГА́ЙСТЕР, тра, ч., діал. Чорногуз, лелека. Чи гайстер то, чи то баклан Далеко чорнів? (Морд., І, 1958, 522); * У порівн. Здавалося, ось-ось він [Білий] здійметься й полетить через степ, як гайстер, виставляючи вперед свій довгий ніс (Григ., Вибр., 1959, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 17.

Гайстер, ра, м.

1) = Чорногуз, Ciconia. nigra. Вх. Пч. ІІ. 9. Пирят. у.

2) = Гайстра. ЗЮЗО. І. 113. Котл. Ен. VI. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 266.

га́йстер1 = чорногу́з — лелека бі­лий; звичайно білий птах з чорни­ми металевого блиску кінцями крил і червоним довгим дзьобом; коли складає крила, то здається, що увесь зад його чорний (звідси й чорногу́з); див. ще бузько́, леле́ка. Чи гайстер то, чи то баклан Дале­ко чорніє (Д. Мордовець); А горо­бець впився, з чорногузом бився, Як ударив чорногуза, — чорногуз звалився (пісня); Шануй гніздо старого чорногуза. — Він стереже і клуню, і стіжки (П. Филипович).

га́йстер2, га́йстра див. а́йстра.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 128.