правосла́в’я — східне відгалуження християнства, один із трьох (поряд із католицизмом і протестантизмом) його головних напрямів; протягом століть в Україні виробилося власне, народне віровчення зі своїми обрядами, часто поєднаними з дохристиянськими; осередком християнізації була родина, де поруч з батьком-матір’ю став священик (батюшка), що разом були творцями оновленої родини й основ української духовної народної культури; церква йшла за народом і єдналася з ним; схиляння людини перед вищими силами, які їй були непідвладні, породило спочатку многобожні вірування (у народі кажуть: «Де страх, там і Бог»); поступово віра стала системою зв’язків людини з Єдиним Богом; українське внутрішнє православ’я ототожнювало Бога з правдою, пор. у Т. Шевченка: «Молітесь Богові одному, молітесь правді на землі, а більше на землі нікому не поклоніться»; див. ще ві́ра, ві́рування, двоєві́р’я, христия́нство.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 477.