ніч (зменшено-пестливі — ні́чка, ні́ченька; народнопоетичне — ні́ченька-чарівни́ченька) —
1) частина доби від заходу до сходу сонця, з вечора до ранку; протилежне день; традиційно ділиться на три частини: перша триває від заходу сонця до опівночі; друга — до співу других півнів, третя закінчується зі сходом сонця; за народними уявленнями, ніч — мати сну та смерті; як сам захід сонця, так і настання ночі людина здавна сприймала з тривогою, тому й застерігають: «В ніч найтемнішу про сонце пам’ятай», а також сподіваються: «Ніч його понесла, ніч його й принесла» (маючи на увазі, очевидно, сонце); перед ніччю запобігали, називаючи її матір’ю: «Ніч-мати недасть погибати» (звідси й побажання «доброї ночі!», «надобра-ніч!»); нічна пора передусім для того, щоб добрим людям спати (адже кажуть: «Ніч на те, щоб спати», «Куди ніч, туди й сон»); разом з тим кажуть: «Ніч нікому не сприяє, хіба що злодію»; саме вночі розгулює нечиста сила (звідси застереження не проти ночі (під ніч) згадувати (згадуючи) і примовка вночі панують сови та сичі, тобто нечисті, зловісні птахи); та народ — філософ, тому й каже: «Ніч ночувати — не вік горювати», «Ніч прожене і ніч віджене», «Якби небуло ночі, то не знати б, що таке день»; з ніччю в народі пов’язано і ряд прикмет, — не ви кидай на вулицю проти ночі сміття — сваритимешся; «коли сонце закотилося», не починай цілої хлібини, — «господарство піде не на лад»; не віддавай на ніч позичених грошей, бо не будуть водитися; не давай проти ночі з хати ніяких речей; не залишай на ніч на столі ножа — «дідько заріже»; не виливай проти ночі воду з купелі; накривай питво та їжу на ніч, щоб не напаскудив туди нечистий; справа, розпочата вдень, з надходженням ночі може цілком відмінитися: «Мав уродитися чоловік, а вилупився чорт» або навпаки: «Мав вилупитися чорт, та півні заспівали, то вродилася дитина»; нічна пора асоціюється з темрявою, а, за Біблією, ніч — це і є те́мрява (див.); у П. Куліша: «Розкинеш темряву — і ніч настане»; разом з тим у народі помічено, — «що темніша ніч, то ясніші зорі», «як уночі ясно, то вдень буде пасмурно»; на неминуче закінчення ночі вказують образні вислови: «Люди ніч розбирають», «Птахи ніч розкльовують»; з нічною порою, особливо навесні, пов’язана також пора перших побачень, пора кохання, оспівана в народній творчості; ночі присвячено старовинний гімн-заклинання: «Ніч темна, ніч пишна, сидиш ти на коні буланому, на сідлі соколиному, замикаєш ти комори, дворища і хлівці, церкви й монастирі і київські престоли: замкни моїм ворогам губи і губища, щоки й пращоки, очі й праочі, щоб вони на мене зубів і очей не витріщали, гніву в серці не мали, щоб усе поважали і в добрих мислях мали» (за П. Чубинський). Хоч око виколь, така темная ніч (приказка); За солодкі ночі гіркі дні приходять (приказка — про ночі гріховного кохання); — Переховай мене, зелений байраче, Переховай хоч ніченьку голову козачу (пісня);
2) ніч під Вели́кдень див. Вели́кдень 2;
3) див. Страсна́ ніч;
4) день-і-ні́ч див. день 5;
5) ні́чка-петрі́вочка — коротка ніч у Петрі́вку (див.);
6) ніч ворожі́ння — ніч перед Новим роком, коли Всебог відкриває зоряне небо, Ясен-Місяць веде розмову з богом/богинею Колядою і зірками, тоді ж Коляда призначає кожній зірці новонароджену душу; треба в цю ніч бути обережним, бо злі духи веселяться до третіх півнів; молодь збирається на вечерю і проводить спільні гадання-ворожіння на майбутній рік, на «суджених-ряджених» (див. ще гада́ння); у цю ніч збирають зілля, яке зветься нечуйві́тер (див.).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 399-400.