НЕЧУЙВІ́ТЕР, тра, ч. ( Ніеrасіut L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини складноцвітих з розеткою прикореневих листків та дрібними жовтими, оранжевими, пурпуровими квітами, зібраними в кошик. Нечуйвітер волохатий має багато різних форм (Лікар. рослини.., 1958, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 405.

нечуйві́тер = нечу́й-ві́тер — бага­торічна трав’яниста рослина роди­ни складноцвітих з розеткою при­кореневих листків та дрібними жовтими, оранжевими, пурпуро­вими квітками, зібраними в ко­шик; інші назви: корса́тка, уса́ня, ми́шаче ву́шко; використовується в народній медицині, зокрема її вживали проти пропасниці; поширена по всій території України; за народними переказами, нечуйвітер як чарівне зілля показується в Новорічну (Василеву) ніч, робить все «нечуваним» і «небаченим», тому його збирають дівчата-чарівниці; разом з тим видющі не мо­жуть знайти зілля, а лише сліпі, які відчувають присутність зела. Ой поріс чебер під нечуйвітром (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 396.