вовк —

1) (зменшено-пестливі — во́вченько, вовчо́к, во́вчик; збільше­ні — вовчи́ще, вовцю́га; самка — вовчи́ця, вовчи́ха; у казках — во́вчик-бра́тик, вовчи́ще-помели́ще; у думах — вовки́-сірома́нці) хижак родини собачих, звичайно сірої масті; якщо худоба була ознакою селянського добробуту, то вовк як символ хижацтва, невгамовного голоду — породженням злої сили, творіння Сатани (тому є й народні замовляння від вовка); про ди­явольську природу вовка мовиться в народних оповіданнях: «Бог створив пса, щоб служив людині, а Біда — вовка, щоб їй шкодив»; див. ще ві́льха; не випадково «вовк у овечій шкурі» символізує лиху лю­дину, що прикидається доброю; вовк символізує невдячність («Го­дуй вовка, щоб він тебе з’їв», «Скільки вовка не годуй, він усе в ліс дивиться»), злість, жорстокість («Вовк не такий лихий, як недоб­рий», «Викликав вовка з лісу»), не­нажерливість («Пожалував вовк кобилу — лишив хвіст і гриву», «То — вовче горло», «Витягни вов­кові й зуби, то він апетит не згу­бить»), корисливість, егоїзм («Не туди вовк тягне, де для нього не пахне», «З вовком до паю не ста­вай»), небезпеку, лихо («Вовка не треба кликати з лісу, він і сам при­йде», «За вовка промовка, а вовк у хату суне»), солідарність між лихи­ми людьми («Вовк вовка в яму не втрутить»), досвідченість («Старий вовк не лізе до ями»), голодне життя, голод («Вовка голод з лісу гонить», «Голодний, як вовк»); вовк виє по ночах теж із голоду, тому вираз «побачити вовчу звізду» — це, по суті, «завити з голоду» або переосмислено — «зазнати голоду, злиднів, нестатків»; заворожувальну силу, гадали, має погляд вовка, коли він першим подивиться на людину; у народній творчості та­кож виступає символом швидкості героїв, як і сокіл (пор. приказку «вовка ноги годують» або в «Слові о полку Ігоревім»: «Вої скачуть, як сірі вовки по полю»); див. ще Гео́ргія Побідоно́сця день, Ю́рія день. Вовк знає, що їсти має (приказка); Вовк старіє, але не добріє (приказ­ка); Вовк, то вовче й думає (М. Номис); У лозах десь вовки завили (Л. Глібов); По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили (А. Метлинський); фразео­логізм: хоч вовкі́в ганя́й [у ха́ті] — дуже холодно;

2) рід народної ди­тячої гри; також загна́ти сухо́го во́вка — рід народної дитячої гри, коли кілька хлопчиків накидають­ся на одного й примушують його пригнути ноги до землі;

3) Во́вчик-Бра́тик див. тоте́м.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 103.