ОЧАМРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Те саме, що очмані́ти. Улас ледве навіть чув її [князівни] слова: він ніби очамрів і не зводив очей з її пишного лиця (Н.-Лев., III, 1956, 300); Бондарчук миттю перехопив руку Геннадія. — Ви що? Очамріли?! (Вол., Місячне срібло, 1961, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 829.