О́ЧКО, а, с.
1. Зменш.-пестл. до о́ко1. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки… Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256); З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101); * Образно. Під їх [будяків].. листям .. нидіє м’яка травка, щезають біленькі очка маргариток (Фр., IV, 1950, 325).
2. рідко. Те саме, що ві́чко12-6. Ходить світлоокий у коридорі вартовий .. А в двері камери з очка за ним слідкують очі чорні (Сос., І, 1957, 420); Ми приперли волочок до берега… Крізь очка забілілося широке, товсте щучине черево (Фр., III, 1950, 336); Хвостом разів із п’ять махнула [кобила] Якраз коло очка в улії. Бджола за ногу і вджагнула [вджигнула] (Укр. поети-романтики.., 1968, 394); Десь недалеко на липі била в очко дуплянки бджола… (Кос., Новели, 1962, 80); Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. — Очко троянди! — зрадів (Томч., Готель.., 1960, 36); * Образно. З правих дверей викотилась на підмосток з бильцями людина, схожа на велику бараболю. Очі і ніс — це очка бараболі, що ось-ось почне пускати кільця (Ірчан, II, 1958, 95).
3. рідко. Камінець у персні. На правій руці та із пальця Ізпав перстеник золотенький, Очко із його закотилось… (Укр. поети-романтики.., 1968, 525).
∆ Воло́ве о́чко див. воло́вий.
ОЧКО́, а, с.
1. Одиниця рахунку у спортивних змаганнях та різних іграх. На червоному щиті суддя-інформатор крейдою пише очки, завойовані командами (Собко, Матв. затока, 1962, 355); Розігравшись і прагнучи тільки виграшу, класні команди інтенсивно набирають очки (Літ. Укр., 13.IX 1966. 4).
Да́ти де́сять (сто і т. ін.) очо́к упере́д (напере́д) — значно перевершити кого-, що-небудь у чомусь. — А дід — го-го, цей кому хочеш дасть сто очок наперед! (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 94).
2. розм. Азартна картярська гра; двадцять одно. — Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? Та як же це так? Як же так? (Тют., Вир, 1964, 484).
3. друк. Опукле зображення літери або іншого знака на друкарській літері.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834.