ОЧКУ́Р, а́, ч. Пояс або шнур, яким стягують штани або шаровари для підтримання їх. Якби вам той чорт пострічався, то у вас з переляку, мабуть, очкур би луснув (Вовчок, VI, 1956, 260); Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 15); Од напруги порвався очкур на товстеннім череві.. пана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 55); Виплів батько бриля свому сину, З посторонка зробив очкура (С. Ол., Вибр., 1957, 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 834.